Росія ніколи не хотіла миру - лише перемог і пограбування нових народів

Здавалося б, прагнення до миру і процвітання, добробуту і розвитку - цілком логічне для кожного народу на Землі. Але в цій теорії Росія є чи не єдиним винятком. Тут панує культ смерті "за Родіну", культ "Перемоги", що підмінює собою будь-яку соціальну активність, розвиток громад чи національну ідентичність. Тож чи є бодай один шанс на те, що Кремль може хотіти миру?

Чи можна домовитися з Кремлем про мир? У грудні 2021 року президент РФ озвучив Мету - повернення контролю над Європою за кордонами 1997 року. Ніяка проміжна перемога не є приводом для виходу з війни, доки не досягнуто Мети.

Україна потрібна Кремлю для досягнення Мети. Потрібен український промисловий та мобілізаційний ресурс. Плани використання українського мобресурсу для досягнення Мети описані на сайті МО РФ: "Ще недавно 96,7% українців були росіянами. Вони, як і ми, виховувалися на подвигах дідів... Після денацифікації вони знову стануть росіянами... і будуть пліч-о-пліч з російськими воїнами протистояти сатанинському Заходу".

"Бути росіянином" у визначенні МО РФ - це не про національність та мову, а про приналежність до культу "Перемоги". Денацифікація у визначенні МО РФ - це стирання національної ідентичності та підміна її культом "Перемоги". Згідно з культом "Перемоги", героїчною і схвальною поведінкою є вбивати і вмирати у війні проти будь-кого, кого в Кремлі оголосять "фашистом" або "нацистом".

Носії культу "Перемоги" не бачать у мирі предмету для гордості. Їх постійно тягне на "можна повторити". Війна для них - "можливість круто змінити своє життя!" (с). Денацифікації зазнали всі окуповані народи. Приклад - чеченці після двох геноцидальних воєн воюють на боці Кремля. Дугий приклад - мобілізовані на Донбасі. Примітним є допит російського військовополоненого із національних околиць РФ:

- Ти хто?
- Я росіянин.
- Подивися на себе, який ти росіянин?
- Я росіянин!

Українці ідентифікували військовополоненого за національною ознакою. Він ідентифікує себе - за належністю до культу "Перемоги" і пишається цим. Нерозуміння Мети Кремля в поточній війні та методів досягнення Мети веде до помилкових припущень щодо умов, на яких Кремль погодиться на мир. Мир у Кремля вже був. Було місце у Вісімці, не було санкцій. Деякі учасники переговорів вважають, що бажання повернутися до такої ситуації є нормою.

Досвід 42-х офіційно визнаних повоєнних воєн Кремля та порівнянної кількості невизнаних воєн говорить про інше. Нормою є війна заради контролю над територією. Після 1945 року було лише два періоди, коли Кремль офіційно не воював. Перший - після смерті Сталіна і до консолідації влади у Хрущова. Другий - під час дефолту 1998 року. Для того, щоб Кремль погодився на мир, потрібна одна з цих двох умов. Щоб мир став нормою, необхідно повернути національну ідентичність окупованим народам.

Постскриптум. Група московських соціологів досліджувала російський державотворчий героїчний міф. Висновок - це сурогатна заміна гордості за власні малі справи. Там, де у росіян відкривалося вікно можливостей для самореалізації під час громадянської та політичної активності, вони знижували потребу в героїчному міфі. Коли народи Росії знайдуть свободу. Коли повернуть свою національну ідентичність. Коли їх перестануть переслідувати за громадянський та політичний активізм. Тоді в Росії з'явиться предмет для гордості поза героїчним міфом і, можливо, настане мир.

Оригінал