Умовний спосіб історії України
Як розуміти історію, не усвідомивши власних знищених можливостей? І чи можливо на цих руїнах побудувати щось нове?
"Історія не знає умовного способу". Не знаю, як ви, а я цю фразу чув передусім російською - "історія не знаєт саслагательного наклоненія". Українською якось вона не звучить. Кажуть, фраза належить Сталіну. І що це перефразування вислову німецького історика Карла Гампе Die Geschichte kennt kein Wenn - Історія не знає слова "якщо".
...українська історія - це історія регулярних ампутацій майбутнього. Історія знищених можливостей
Але ж це дуже тоталітарний погляд на історію. І вигідний він тим, хто хоче нам сказати: "те, що і як відбулося - МАЛО відбутися". Те, що реальне - це неодмінне і неуникне. Прийми його без боротьби. У тебе не було іншого варіанту. Ні в кого не було іншого варіанту. Ми не обираємо. Ми малєнькіє люді. Але якраз українська історія МУСИТЬ мати умовний спосіб. Мусить мати "а що, якщо", "а що, якби"? Бо без цього ми не зможемо її описати. Бо українська історія - це історія регулярних ампутацій майбутнього. Історія знищених можливостей...
що, якби мільйони українців не були вбиті під час Голодомору?
що, якби Хвильовий не застрелився у 1933-му?
що, якби найкращих українських митців не повбивали у Сандармоху і багатьох інших місцях?
що, якби тисячі й тисячі людей не були вбиті у Києві у 1930-х і поховані (сховані) у Биківні?
що, якби незалежність початку ХХ століття не задушили? (чи була би Друга світова війна такою, якою була? чи був би Голокост таким, яким він був? чи був би поділ Польщі 1939-го?)
що, якби Карл і Мазепа не програли Полтаву? (чи існувала би взагалі Російська імперія? чи вийшла би вона до морів? чи виник би весь цей російський кошмар в Європі - який, як міг, зупиняв рух свободи все XVIII, XIX, XX, а зараз і XXI століття)?
Ще багато питань, незручних для тих, хто пише історію з позиції "переможців" - і дуже часто, як Сталін, з позиції масових убивць і злочинців. Тому знає історія умовний спосіб, знає. Ми можемо і маємо право задавати питання "що, якби". Так, ми опиняємося у сфері гіпотез і фантазій. Але гіпотези і фантазії - це те, що в гуманітарних науках відіграє роль експерименту в науках про природу, а жодне мислення неможливе без мисленнєвого експерименту. І ми ніколи не можемо зрозуміти реальність, якщо не уявимо, якою могла би бути її альтернатива.
Коментарі