Неефективний і ще неефективніший: Кабмін шукає шляхів оптимізації

Кабмін роками демонструє свою недієздатність. Прем'єр Шмигаль оголосив реорганізацію уряду, однак чи світять Україні дієві зміни без кардинального перегляду стратегії роботи міністерств?

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, як мало хто в державі, знає, що наш державний апарат є неефективним, і з кожним роком стає все неефективнішим. І якщо раніше різноманітні ліквідації чи реорганізації міністерств відбувалися з політичною чи практичною метою (аж до пристроїти якусь свою людину), то зараз це більше виглядає, як намагання чарівним чином знайти вірну комбінацію, що нарешті запрацює. Експекто патронум.

Адже замість того, щоб запропонувати комплексні кроки і вдихнути енергію в українську бюрократію, голова Кабміну публічно називає прості та популярні рішення - так, ніби почув їх в таксі по дорозі на роботу.

"Ведемо роботу щодо зміни формату уряду. Зокрема, скорочення кількості міністерств. Хочемо скоротити кількість міністерств на третину, скоротити кількість державних службовців". Прем'єр також зазначив, що влада працює над створенням сильного Центру уряду, де будуть зосереджені допоміжні, адміністративні функції: "Міністерства повинні мати невелику кількість дуже хороших спеціалістів, які формуватимуть державну політику, а Центр уряду надаватиме юридичну підтримку в кадровій, бухгалтерсько-фінансовій сфері. Також Центр уряду має швидко готувати документи для того чи іншого міністерства".

Уявімо, що в нас є компанія, яка виготовляє якийсь складний продукт. В компанії існує низка самостійних підрозділів, розкиданих по країні, і кожен відповідальний за якусь свою деталь. За роки ці підрозділи набрали багато нових функцій, і в результаті зібраний з деталей продукт відрізняється від бажаного. Ну тобто хотіли створювати телевізор, а на виході 19 наших департаментів пропонують радіолу з функцією передачі повідомлень азбукою Морзе.

І ось керівник цієї компанії пропонує зменшити кількість департаментів до 12, а бухгалтерію, кадровиків, юристів і т.д. передати в новий підрозділ, який буде комплексно обслуговувати тих, хто залишився. Ну і кількість людей, які працювали над проектом, буде зменшено, мінімум на третину. Нібито все логічно, але залишається питання: яким чином ця реорганізація поверне нас до первинної ідеї телевізора.

Досить легко передбачити, чим закінчиться цей експеримент. В Центр уряду перейдуть ті самі спеціалісти, які перед тим працювали в міністерствах. Не якісь нові та кращі, а рівно ті самі, адже про змінені умови праці, про більші зарплати, хед-хантинг, створення мотивації - ніхто не говорить.

Щоб створити Центр уряду, треба пройти серйозну законодавчу підготовку, адже такий орган відсутній в нормативному полі. Тобто треба написати зміни до законів, постанов, інших актів, ухвалити їх в правильному вигляді, і потім навчити всіх державних службовців жити за цими правилами. Нові процедури обліку, аудиту, найму на роботу - щоправда, за старими правилами. Ну тобто про кадрові конкурси ми забули, але хочемо, щоб HR почав ефективно працювати в новому підрозділі.

Центр уряду не буде жодним чином зацікавлений "швидко готувати документи" - адже у міністерств, що вижили, буде досить багато "хотілок", і як вибрати найбільш корисну для держави? Очевидно, ту, в якій міністр є більш впливовим, і зможе скористатися своїм телефонним правом.

Чи будуть маленькі міністерства, без юристів, бухгалтерів та інших спеціалістів працювати ефективніше? Тільки за умови, що зміниться їхній функціонал, а також зміниться підхід до мотивації роботи на державній службі. А також зміниться сам підхід до роботи виконавчої гілки влади. Хоча почекайте…

В Україні давно ухвалене рішення щодо перезавантаження державного управління: міністерства формують політики, агенції їх впроваджують. Це означає ключове: забрати у міністерств невластиві їм функції і дати можливість зосередитися на стратегії. Зменшувати треба кількість непотрібної роботи, а вже потім - кількість людей.

Але для зменшення кількості функцій необхідно провести серйозний аудит всієї виконавчої гілки влади. Час від часу про плани такого аудиту нам говорять, але результату поки ніхто не бачив.

Чи говорить хтось про створення екосистеми агенцій, які будуть займатися впровадженням політик, а отже матимуть для цього інструментарій? Ні, такого бачення немає, як немає і функціонального аудиту.

Чи може Кабінет міністрів бути меншим, ніж він є сьогодні? Так, може. Але чи це головна ціль реформи державного управління? Чи все ж Кабінет міністрів має бути більш спроможний, більш швидкий, більш ефективний?

Як працює уявне ефективне міністерство? Його команда розробила законопроект, швидко провела обговорення з ключовими експертами, захистила у парламенті, і добилася його ухвалення. Після цього - розробила підзаконні акти, які дозволяють провести необхідні реформи. І дала агенціям вказівки, з чого починати, і який результат очікується. І перейшла до наступної реформи.

Наші реальні міністерства тонуть в завалах непотрібних функцій, публічних запитів, погоджень та контролів. Цілі департаменти працюють над тим, щоб правильно відповідати на запити інших органів, звітувати по сотнях державних програм, реагувати на запити депутатів. Інші департаменти продукують сотні листів непотрібної аналітики, яку можна отримати безкоштовно від громадського сектору. І знаєте, чому чиновники бояться отримувати безкоштовно таку аналітику?

Бо тоді наступний аудит скаже, що вони неефективні. Адже бюджетні кошти виділені саме на роботу спеціалістів, і спеціаліст, згідно з посадовою інструкцією, мусить самостійно написати за тиждень десять сторінок тексту про проблеми в його секторі, ніж витратити півгодини на отримання цього матеріалу від профільної ГО.

Проблема нашої системи в тому, що ефективність роботи визначається не якісним результатом, а кількісним - тим, що записаний в паспортах бюджетних програм. Візьміть навмання будь-який, і перевірте, яку спроможність оплачує державний бюджет.

"Кількість придбаних експонатів - 3 од.", "кількість завершених наукових досліджень - 40 од.", "кількість міжнародних заходів - 12 од."

І для будь-якого державного службовця кінцевою метою стає саме виконання цих кількісних показників, для галочки і закриття контролю. Просто тому що таке законодавство, і так всі звикли. І тому що ніхто не хоче провести реальну реформу виконавчої гілки влади, від самої основи. Поставити в основу якість роботи, і цим самим змінити філософію державної служби.

Але, звичайно, простіше скоротити і переназвати.