Демократія соцмереж. Як виживати у світі хейтерів та ідіотів
Лайки - це голоси виборців, коментарі - це політична дискусія. З опонентами і з "народом" одночасно
Останнім часом серед моїх друзів у "Фейсбуці" все більше нарікань на демократію. Мовляв, як можна очікувати правильних рішень і ефективної діяльності, якщо першу скрипку грають пройдисвіти і брехуни, а остаточний присуд встановлюють "ідіоти"? При чому ці застереження звучать з усіх ворогуючих таборів, які охоче визнають пройдисвітами та ідіотами усіх, крім себе.
Насправді, усю цю механіку легко простежити, не відходячи від власного акаунта.
Соціальні мережі - це демократія участі в чистому вигляді
Соціальні мережі загалом і "Фейсбук" зокрема можна розглядати як певний симулятор демократичних принципів і механізмів, з якого вилучені елементи соціального примусу. Тобто, якщо хочете, - це демократія участі в чистому вигляді. Адже, за великим рахунком, політика - це різновид комунікації.
Лайки - це голоси виборців, коментарі - це політична дискусія. З опонентами і з "народом" одночасно.
Якщо ви хочете бути успішним, не треба апелювати до аналітичного мислення і ділитися з публікою своїми "істинами" (подібно до автора цього допису). Треба апелювати до простих, але однозначних емоцій. Радість, страх, гнів. Як показує сучасний контент соцмереж і політична практика, останнім часом непогано заходить сміх.
Не варто дратуватися і бентежитися на репліки хейтерів та опонентів. Краще риторично запитувати: хто тобі заплатив?
Не дратуватися і не бентежитися на репліки хейтерів та опонентів. Краще розглядати їх як ілюстрацію про засилля "ідіотів" і риторично запитувати - хто тобі заплатив? Так, до речі, легше сформувати ядро своїх відданих прихильників, без яких ні в політиці, ні в соціальній мережі робити нічого.
Вчасно банити.
Банити не всіх. Банити "ідіотів", а справжніх ідіотів залишати у коментарях для вигідного контрасту і можливості яскравіше сформулювати свої тези.
Аналогія публічної політики і активності в соцмережі працює і в зворотній бік. Вона показує, що спільний політичний простір має тенденцію розпадатися на закриті корпоративні "бульбашки", які не здатні до конструктивної взаємодії між собою. І зрештою, єдине, що може ще поєднувати контенти між собою, - це реклама соковижималок і прокладок. Тут ми переходимо до питання про головних бенефіціарів демократії. І ні, це не покупці. Це - продавці.
Коментарі