Зрада чи перемога? Простими словам про угоду з Великобританією

Суть цієї угоди, опускаючи деякі супутні деталі, можна звести до чотирьох пунктів

Вже тільки лінивий не прокоментував безпекову угоду між Україною та Великою Британією. Причому оцінки діаметрально протилежні, від "крута угода!" до "гарантій все одно немає!".

Ок, давайте вже і я її прокоментую. Дуже коротко.

Суть цієї угоди, опускаючи деякі супутні деталі, можна звести до чотирьох пунктів.

1. Велика Британія зобов'язується і далі підтримувати нас так, як вона це вже робить, а також продовжити цю підтримку до і після завершення нинішньої війни.

2. Україна зобов'язується і далі робити ті реформи, які українська влада робити дуже не хоче, але мусить, щоби не втратити цю підтримку.

3. Угода триватиме десять років, але сторони угоди постараються зберегти її чинність, поки Україна не вступить в НАТО; якщо раптом це станеться раніше, ніж за десять років, сторони подумають, чи вона ще потрібна.

4. Для припинення цієї угоди достатньо, щоби одна сторона повідомила про це іншу сторону.

Добре це чи погано?

Пункт 1 - безумовно добре, бо дає додаткову впевненість на майбутнє, а з цим в нас зараз явний дефіцит.

Пункт 2 - теж добре, щоби наша влада не думала, що ця підтримка вже в неї в кишені, хай що вона робитиме у внутрішній політиці.

Пункт 3 - витвережує й застерігає від невиправданих очікувань, які періодично роздмухує українська влада, бо ніяк не позбудеться "синдрому швидких успіхів" (а це як допінг, за яким неодмінно настає "ломка").

Пункт 4 - власне, про те саме, що пункти 2 і 3 разом.

І наостанок ліричний відступ. Вже зараз зрозуміло, що 2024-й рік для України - це "кров, праця, сльози й піт". І, по-хорошому, це мав би сказати українцям президент Зеленський. Але замість нього це сказав посол Литви в Україні. Ну добре, що в нас принаймні є такі друзі.

Оригінал