Гроші будуть, зброя також. Але чи це допоможе?

Педантичність цивілізованого світу неймовірно його гальмує

2024 рік почався з масштабних ракетних атак РФ. І складається враження, що вони продовжуватимуться. Це не тільки моя думка, а й тих людей, які вважаються військовими фахівцями. Є відчуття, що Росія вже повністю віддалася цій війні. Влада РФ продовжуватиме добиватися якихось своїх "цілей", дотримуючись якоїсь своєї "логіки".

Водночас моральна підтримка України, яку їй надають США, - це, звичайно, дуже добре. Поради, консультації, дискусії тощо. Але тут повинні вживатися жорсткіші позиції та заходи.

У США вже багато хто змирився з тим, що така перемога, коли Україна швидко і безповоротно вижене росіян зі своєї території, виглядає не надто реалістичною. У нас уже почали більше говорити і про корупцію в Україні, і про деякі прорахунки у тактиці та стратегії. Багато відверто каламутних позицій я помічаю.

Єдина позиція, яка не є каламутною, - це моральна. Але моральна підтримка здалеку - цього мало. Це краще, ніж нічого, але не набагато краще.

Я добре знаю та розумію геополітику. Україна, на превеликий жаль, стала "футбольним матчем" між США та Росією. При цьому якщо Росія максимально віддається цьому "матчу", у США та Європі можуть дозволити собі "втомитися". У США багато залежить від внутрішньої ситуації. У Росії ж у цьому плані все стабільніше - є чітка диктатура Кремля, і від його позиції ніхто не збирається відходити.

Я впевнений, що треба посилювати громадський тиск на Росію через побудову якоїсь нової коаліції. Або ж потрібно підняти планку санкцій значно вище. Тому що Росія вже адаптувалася до нинішніх санкцій. Ті, хто хотів поїхати - вже поїхали, хто хотів залишитись - залишилися. Для останніх все вже виглядає як "нове нормальне". Якщо не зміниться щось у підходах, то ця війна триватиме і триватиме, навіть якщо США й надалі допомагатимуть Україні.

Педантичність цивілізованого світу його дуже гальмує. Адже, щоб орієнтуватися на якісь вкрай жорсткі ходи, потрібно спочатку самим їх адаптувати та прийняти для себе. Звідси і ця певна слабкість Європи - європейці дуже педантичні та не готові на вкрай жорсткі заходи. Так, Європа може розкритикувати, висловити стурбованість, висловити тривогу і таке інше, але далі це йде. Реакція має бути більш агресивною, я вважаю.

Ось, наприклад, я член одного з приватних клубів. Там люди збираються, поділяються поглядами на політику, геополітику, економіку. Якщо у когось виникають, наприклад, серйозні проблеми із законом, то ця людина виключається із цього клубу. Але це не означає, що він виключається із суспільного життя округу чи штату. Іноді мають бути дуже жорсткі заходи, до яких ні психологічно, ні економічно просто не будуть готові російські платники податків. Санкції мають бути такими, щоб росіянам було просто неможливо з ними упокоритися і жити.

Напевно, тільки так реально можна вплинути на ситуацію. Інакше це затягнеться надовго. Втрата буде не лише для політики та економіки України - що ще страшніше, станеться знищення сімейного юніту українського суспільства. Це не просто про те, що багато людей виїжджатимуть жити до інших країн. Це про те, що ті, хто залишаться, вже не будуть собою минулими. Ось що трагічно.

Гроші Україні, гадаю, США дадуть. Зброя теж буде, я не маю сумніву. Але питання у тому, чи цього буде достатньо і що саме це змінить.

Адже Росія, крім сили, більше ні на що не реагує.

Спеціально для Gazeta.ua