На Банковій злякалися, що хтось дорослий розказав правду
Нагадати, чого коштувало приховування від суспільства поганих новин напередодні повномасштабної війни?
Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква в ефірі Єдиного телемарафону прокоментував статтю Залужного в журналі The Economist.
Судячи з усього, на Банкові злякались, що хтось дорослий розказав суспільству про реальний стан речей на фронті. Без шашликів, тарологів, арестовичів і обіцянок прапорів над Севастополем уже зараз.
Бо ось що каже Жовква: "На місці військових я б, напевно, найменше, що робив би – це б коментував для преси, для відкритої публіки те, що відбувається на фронті, те, що може відбутися на фронті, якісь варіанти. Тому що ми ж тоді полегшуємо роботу агресору. Я впевнений, що все дуже уважно прочитано, занотовано, зроблено висновки. Якщо ми так якимось чином досягнемо успіхів – можливо, це дуже глибокий стратегічний задум. Але мені дуже дивно".
Стаття була написана для Заходу, бо саме звідти пішли питання: "А який план української перемоги? За що ми платимо?"
Тобто мільйон людей, задіяних в силах оборони, і кілька мільйонів їхніх рідних, які знають про цей стан речей – вважають ідіотами? Стаття, шановний, була написана для Заходу, бо саме звідти пішли питання: "А який план української перемоги? За що ми платимо?" Є море інформації у кожного притомного журналіста – і нарешті добре, що вона була озвучена офіційно.
І сама коктейльна вишенька.
Жовква заявив, що після виходу згаданої статті до нього телефонував "один з керівників кабінетів лідерів".
"І вони просто в паніці мене запитують: "А що доповідати моєму лідерові? Ми дійсно в глухому куті?" Ми цього ефекту намагаємось досягти цією статтею?"
Підозрююю, що це був той чоловік, який скаржився на поганий матрас у бункері. Його стилістика. Плюс, він чи не єдиний, який приносить "хороші новини" лідеру.
Саме неприглядна правда – матір для сценарії виходу із кризи
Що доповідати лідеру? Правду. Суху і неприглядну правду. Саме неприглядна правда – матір для сценарії виходу із кризи.
Є стійке враження, що певних осіб із Банкової цікавить виключно влада заради влади. І хороші новини заради хороших новин, а не те, як виграти у війні.
Нагадати, чого коштувало приховування від суспільства поганих новин 4 місяці напередодні повномасштабної війни? Так освіжіть пам'ять фотками Маріуполя, Бучі, Херсона та Бахмута.
Є варіант – програти війну. І давати виключно "хороші новини" про масові репресії в окупації. Воно того варте?
