Не варто чекати на припинення війни. Концепція має бути іншою

Фінансисти мають молитись за швидку перемогу – але складати плани на тривале протистояння

The Economist опублікував статтю "Час для переосмислення" щодо вже неуникних перспектив "довгої війни" для України – через що саме час для змін. Бо "надто багато розмов про Україну ґрунтується на "припиненні війни". Це слід змінити".

Відкинути риторику "припинення війни" – ідеальна позиція для наших союзників. Те, що мали би прийняти всі. Бо, по суті, "припинення війни" – це що? Заморожування? капітуляція Києва? Пауза для накопичення ресурсів Росією для нового ривка окупації? Так що ніякого "припинення" – просто переладнатись на "довгу війну".

"Фінансисти мають молитись за швидку перемогу – але складати плани на тривале протистояння".

Аналітики The Economist вважають, що час замінити теперішню концепцію "перемогти, а тоді відновлюватись" на концепцію "забезпечувати вже зараз силу для довгої війни і процвітання навіть під час воєнних дій". По суті, на ізраїльську концепцію: регулярні ракетні обстріли і теракти, всезагальна мобілізація і мілітаризація там прекрасно співіснують з масовим експортом аграрної, фармацевтичної, високотехнологічної продукції. Так, податки через постійну війну високі – але економіку, тим не менш, можна визнати процвітаючою (так, за сприяння американських союзників – і що?).

Звучить як логічні аргументи для союзників: не тільки надавати важке озброєння, але й забезпечити тили вийни – рутинний ремонт, постачання снарядів, підготовка кадрів, більше кращої ППО – бо "Україна не зможе процвітати, якщо Росії і далі зможе безкарно нищити інфраструктуру і цивільне населення, як вона це робила останні 18 місяців".

Автори навіть зробили комплімент нам: "В України великий потенціал: від виробництва зброї до переробки великої кількості агропродукції". Щодо перспектив убезпечення (поки безпека буде суперактуальною для нас – до ліквідації Росії тобто) в авторів теж дуже раціональний, ефективний і гнучкий підхід: оптимально, звісно, членство в НАТО. Але не менш ефективна заміна – сітка двосторонніх безпекових угод з тими ж членами НАТО.

В цілому стаття дійсно орієнтована не так на нас, як на союзників і оновлення їхніх планів до рівня реалістичних і при тому вигідних для всіх. Але навіть найбільш оптимістичні союзники навряд зможуть поминути одне велике "але". Наші суспільні, економічні, політичні характеристики. Так, я в тому числі про наскрізну корупцію. Як з оцим створювати "успішну економіку тривалої війни", я не уявляю. Навіть за регулярних мільярдних вливань від партнерів. Вони, очевидно, теж не уявляють – тому пробують тиснути і вимагати змін.

Подивимось, чи вийде з цього хоч щось.

Але підхід авторів статті мені однозначно сподобався.

Оригінал