Ми стоїмо на порозі можливого великого прориву
Але в цій діжці меду є і ложка дьогтю
Вчора розійшлось повідомлення про те, що ЗСУ пройшли першу лінію оборони. Це справедливо викликало ейфорію. Я мушу трошки дати ложки дьогтю, бо, як казав один знайомий, щоб не розчаровуватись – не треба зачаровуватись. Ми скоріше врізались в першу лінії оборони, а пройшли полосу забезпечення.
Те, що ворог стягує, щоб відбити наше просування, – це просто якийсь набір не пов'язаних між собою типів і родів військ
Але я постійно повторюю, що успіх не в просуванні, а в виснаженні і знищенні ворожих ресурсів. І ось тут у нас справжній успіх. Ворог дійсно запанікував від нашого просування, але не від його розмірів, а від того, що в нього залишилось дуже мало резервів, щоб битися на наступних лініях оборони. Більше того, те, що він стягує, щоб відбити наше просування, – це просто якийсь набір не пов'язаних між собою типів і родів військ. Тому, скоріше за все, цим всім стадом буде важко керувати і організовано протистояти. Також після взяття Роботине моральний дух дуже впав. Казка, що ЗСУ не може третій місяць пройти це село, дуже бадьорила окупантів. Тепер казці кінець, і ціну свою окупант знає.
Тому, що я точно можу сказати: ми стоїмо на порозі можливого великого прориву.
Віримо в перемогу!
Коментарі