Ми занурились у "wishful thinking", але це хибний шлях

Так, в Росії відбувається те саме. Втім, реальність добереться до кожного

Стрес війни все ж зробив спокусу нездоланною: дуже, дуже багато українців обрали занурення у "wishful thinking" – реальність бажаного, а не дійсного.

Це не так складно насправді в часи інформаційної повені – читати саме приємні новини, слухати ретрансляторів саме бажаних думок... Обрати вузьке комфортне коло джерел інформації – і тим обмежитись.

Це стандартна поведінка більшості – тому і ЗМІ, і експерти, і блогери практично вимушені підлаштовуватись під цей тренд, щоби взагалі не випасти з обойми і з інформаційного поля. Продукують заголовки, які хоче аудиторія, роблять заяви, яких чекає аудиторія, дають оцінки, які збігаються з бажаннями аудиторії.

Навіть дуже високий авторитет і популярність не виводять з цього поля рефракції реальності: бо ведучі і журналісти на ефірах все одно концентруватимуть увагу саме на бажаних аспектах, ставитимуть саме ті питання, позитивні відповіді на які гарантовані. Все, щоб не втратити аудиторію, котра хоче лишатись в комфортному полі бажаної, а не реальної дійсності.

Так, в Росії відбувається те саме, ще й під жорстким контролем держави. Але нас має цікавити саме наш спосіб самоомани і джерело неминучого розчарування, коли дійсність все ж добирається до кожного.

Оригінал