Іспанський чобіт для УПЦ МП. Теперь в них є лише три варіанти
І в кожному з цих варіантів треба спочатку з'їсти все те, що вони лили на голову ближнім своїм. Без солонки та перечниці
Мені здається, цугцванг вже тисне на УПЦ Московського патріархату, як іспанський чобіт.
І, що характерно, немає кого звинувачувати, крім себе самих.
З симпатіями до Росіюшки вже прощаються навіть найбільш затяті мастодонти. Бо важко симпатизувати тому, хто тебе намагається буквально вбити, і нищить все те, на що ти якось спирався. Будь-яка колаборація закінчується тоді, коли в спину впирається ствол.
Будь-яка колаборація закінчується тоді, коли в спину впирається ствол
Але.
Вони ж водночас відрізали собі всі шляхи до відступу. Які в них є варіанти повного розриву з Московським патріархатом?
Їх три.
Перший варіант – проголосити не фігове листячко "незалежності", а автокефалію, в однобічному порядку. І перейти рівнесенько в той статус, в якому був Київський патріархат до Об'єднавчого собору. Той самий, який вони кляли безбожним та безблагодатним. Той самий, вихідців з якого вони перехрещували (!). Все це саме через те, що він раніше проголосив автокефалію в однобічному порядку.
Другий варіант – прийти з головою покаянною до Православної церкви України. Тієї самої, яку кляли безблагодатною, залежною, нацистською і ще купою епітетів. Тієї самої, ненависть до якої в низки єпископів та священиків сильніша за інстинкт самозбереження, тієї самої, на протистоянні з якою ідентичність побудована, від якої два покоління очікували, що це вона з головою покаянною прийде.
Третій варіант – впасти в ноги патріарху Варфоломею та благати про тимчасовий проміжний статус, мовляв, прийміть нас до себе хоч на час, поки ми живі, а як помремо, єпархії та приходи наші вливайте в ПЦУ. Але, по-перше, шанси, що погодиться, прям-таки не дуже, а по-друге – це ж до того самого владики Варфоломія, над яким вже чотири роки знущалися, з яким єврахистійне спілкування розривали, якого нехорошими словами називали.
Один варіант іншого яскравіший.
Всі ці роки вони сиділи, робили ніц та сподівалися, що Господь управить
Всі ці роки вони сиділи, робили ніц та сподівалися, що Господь управить.
Господь управив. По справедливості.
Тепер в них є три варіанти. І в кожному з цих варіантів треба спочатку з'їсти все те, що лили на голову ближнім своїм. Без солонки та перечниці.
Ніхто ж не казав, що буде легко та сподобається.
