Як не силою війська, то силою думки: Кремль посилює інформаційний терор

Схоже, у Москви зараз дві проблеми: малювати нові завоювання на військових картах, щоб не сердити ботоксну бабцю в Кремлі - і придумати найменш болючий план російської неперемоги. Щодо другого - це завдання із зірочкою. І, найімовірніше, росіяни будуть відіграватися за поразки на фронті на мирних українцях, сіятимуть паніку й занепадницькі настрої. А нам що робити?

Я переконаний, що ми дійшли до тієї точки, в якій Росія не зможе досягти своїх цілей військовими методами. Навіть мінімального їхнього набору - окупації Донбасу.

Не впевнений, втім, що в Росії всі це усвідомлюють, особливо нагорі. Я, як речник УОС, постійно маю справу з різними мапами - нашими та їхніми. Останній місяць вони ретранслюють таку наркоманію, що п'ять разів взятий Куп'янськ почав здаватися легеньким перебільшенням. Бої в Лимані (тому, що великий) та майже взята Борова з Куп'янськом-Вузловим, повністю контрольовані бравими російськими бійцями Вовчанські Хутори і бої в таких селах, назви яких були для мене в новинку, бо взагалі десь в глибинах Харківщини.

У мене таке враження, що вони це транслюють вже навіть не для плебсу, котрий Малу Токмачку не відрізнить від Чорнобаївки, а нагору. Знімають рімейк фільму "Гудбай, Ленін", в якому дітки приховували від мами факт возз'єднання Німеччини. Тільки замість мами - ботоксна бабуся. Я тоді, в принципі, не дивуюсь, якщо він щиро вірить, що вони не просто Донбас окупують, а зроблять це ще до осені. Я б з такими вихідними даними теж міг би повірити.

Правда в тому, що військовим шляхом вони зроблять це ніколи. І навіть якщо це не усвідомлює він - усвідомлюють інші. Час грає не на їхню користь, оборонні спроможності України зростають швидше, ніж їхні атакувальні, і завдання взяття Слов'янська-Краматорська-Карачуна не виглядає реалістичним. Ні, не те щоб в них зовсім не залишилося карт і засобів ескалації. Просто вони поділяються на малореальні та малоефективні (пробити Білорусь на включення в конфлікт) та катастрофічні для самих себе (ядерна ескалація та масова мобілізація).

З усіх цих варіантів, що характерно, масова мобілізація - єдиний, який може високоймовірно забезпечити результат. Себто, якщо реально зігнати пів-Москви і почати закидувати м'ясом, створюючи перевагу в піхоті один до "дуже багато", то можна чогось досягти. Але з втратами значно більшими, ніж зараз, бо м'яса-то буде більше, а техніки, логістичних спроможностей чи організаційного ресурсу у вигляді командирів тактичної та оперативно-тактичної ланки - ні. Саме тому вони на це і не йдуть.

Це означає, що нас та інших світових гравців будуть втричі інтенсивніше качати іншими методами: інформаційними кампаніями, терором мирного населення, підживленням панічних та капітуляційних настроїв, підкупом, тощо. Нова програма-мінімум - здобути найменш болючий для Росії сценарій неперемоги.

Тому логічно було очікувати, що будуть цілити по мирняку, в центрі Києва будуть зигувати, сто п'ятсот інстаблогеринь проміж фото нігтиків розповідатимуть про ТЦК з індусами, а на виборах в Європі у право- та ліворадикалів різко зростатиме фінансування.

Завдання в нас дуже важке, але дуже просте: завершити почате. Добити російську економіку та логістику і перевести баланс здобутків та втрат для них в такий, який не дозволить ефективне відновлення без масової мобілізації. Ця мета не так далеко. А паралельно не піддатися на усю цю "гойду" - ані інформаційну, ані психологічну, ані політичну, ані дипломатичну.

Оригінал