Путіним керує страх. Але є той, хто боїться ще більше
Подібний страх – неминуча доля всіх диктаторів, від Нерона до Сталіна
Лукашенку ще страшніше, ніж Путіну. Бо якщо Путін боїться внутрішніх змов і Заходу, то Лукашенко боїться не лише внутрішніх білорусів і Заходу, а ще й і самого Путіна. Той давно хотів остаточно підімʼяти під себе білоруські землі, аби керувати кордоном з НАТО та прямим виходом на Київ без жодних посередників.
Тому зараз Лукашенко зі шкіри лізе, аби довести болотному фюреру, що він йому ще потрібний, бо може виконувати незамінні доручення – наприклад, пригріти Пригожина, але так, щоби кожен його крок був відомий у Кремлі; або лякати Захід "отриманою" ядерною зброєю, але так, щоби ключі управління лишалися в Москві.
У бацьки давно немає щирих союзників – ні на Заході, ні на Сході. Лишилася лише параноя бути зрадженим "своїми"
Не треба шукати у вчинках Лукашенко стратегічних розрахунків чи величних мотивів. Це просто страх. Страх бути помноженим на нуль. У бацьки давно немає щирих союзників – ні на Заході, ні на Сході. Лишилася лише параноя бути зрадженим "своїми".
Такий страх – неминуча доля всіх диктаторів від Нерона до Сталіна, у діях яких часто шукають особливих мотивів, а мотив часто був примітивно простий – просто вижити. Вижити у пеклі на землі, який вони самі собі збудували.
Коментарі