Скандал Чорновола та Михайлової. Що з ним не так?
Все набагато спрощується, якщо розглядати скандали як ДТП. Є правила дорожнього руху, знаки, світлофори, пріоритети смуг руху. Все, що знаходиться поза межами цих правил, – лірика
Більшість публічних скандалів перестали би бути такими, якщо сприймати їх в межах того, що відбулось, і не притягувати зайвих сутностей та аргументів. І не оцінювати те, що трапилось, через призму особистих симпатій чи антипатій.
Скандал з Чорноволом і Михайловою дуже простий і банальний. Чорновіл, не добираючи слів, пообзивав Михайлову у публічному просторі, при чому у претензії, до якої вона стосунку не має. Михайлова вирішила не звертатись у поліцію, а взяти правосуддя у свої руки – і Чорновола кинули у смітник.
Я не виправдовую самосуди і навіть категорично проти них, але відповідальний за дії того, хто захищається, здебільшого нападник
Це, по суті, все, що відбулось. Ані Тарасове минуле у "Партії регіонів", ані особисте життя Михайлової до цього конфлікту ніякого стосунку не мають і в суді на такі аргументи кажуть "справи не стосується" і не заносять у протокол засідання.
Чорновіл, публічна риторика якого є основою його професії, повністю провалив свій рівень. По-перше, він зі старту вжив абсолютно дикі та чорнушні терміни, і це вже неадекватно ситуації. По-друге, він, описуючи несправедливість побудови "Єдиного марафону", претензії мав до запрошеної гості, хоча вона взагалі не має стосунку до режисури чи організації цього медійного свята. Яка логіка у цьому контексті взагалі мати претензії до Михайлової, як не бажання виплеснути особисту антипатію і образити? Він це зробив, вона зреагувала. Зреагувала не таким чином, як потрібно? Ну, в цьому випадку вона має преференцію, бо тут перебуває у статусі жертви. Я зовсім не виправдовую самосуди і навіть категорично проти них, але відповідальний за дії того, хто захищається, здебільшого нападник. Це все ще про акулу і росіян, так.
Зрештою, в умовах хаосу і війни потрапити у смітник, вилізти і піти додому – це ще дуже лагідно відбутись.
Все тут дуже просто і очевидно, хоча я сам жодної симпатії до Михайлової не відчуваю, бо належу до тих, кого вона закликала вішати на парканах. Та ці історії різні і не перетинаються взагалі.
Все набагато спрощується, якщо розглядати скандали як ДТП. Є правила дорожнього руху, знаки, світлофори, пріоритети смуг руху. Все, що знаходиться поза межами цих правил – лірика. В ДТП не важить ні марка авто, ні особистість водія, ні його особисті заслуги чи гріхи.
Ну і так, у реальному житті люди зазвичай мають добрі сторони і не дуже добрі. І оцінюючи людину, звертати увагу лише на якісь одні, які зручніше, – маніпулятивно.
Байдуже, з якого приводу сваряться українці. Результат однаково один – посварені українці
Особисто мені печально лише те, що українці категорично відмовляються мислити критично і раціонально, пробуючи злетіти світоглядним дроном над конфліктом, щоб оцінити його неупереджено. А одразу закочують рукави, обирають сторону і кидаються в бій. При чому, якщо на хвильку зупинитись від написання гнівного коментаря і пригледітись, то можна з подивом зауважити поруч десятки ботів, які свідомо розганяють це все. З обох сторін. Тому що боти ніколи не за якусь із двох сторін, вони завжди за третю. За яку ви точно б не хотіти бути.
Байдуже, з якого приводу сваряться українці.
Результат однаково один – посварені українці.
