На жаль, наша війна не має варіанта швидкого закінчення

Недобитий ворог обов'язково спробує взяти реванш

Коли я на початку війни говорив, що протистояння буде довгим, мені ніхто не хотів вірити.

Справа не в "двох-трьох тижнях", а в тому, що людина хоче бачити можливість завершити події, які виводять її із зони комфорту. Нехай це станеться не сьогодні-завтра, нехай через місяць, на початку наступного року... але станеться.

Невизначеність лякає більше, ніж ракети, що летять на місто.

Війна, на жаль, погано піддається прогнозам. Якщо про результат ще можна судити за співвідношенням сил, динамікою подій, статистикою втрат, то передбачити тривалість гарячої фази чи конфлікту загалом складно. Занадто багато випадковостей може вплинути на тимчасовий перебіг подій та на хід війни загалом.

Сьогоднішня українсько-російська війна не має варіанта швидкого закінчення з однозначним результатом.

Росія має великий людський і матеріальний ресурс, а Україна вже сьогодні в одні ворота обіграє супротивника в технологічності та сучасності озброєнь. Росія воює за шаблоном ХХ століття, Україна вміє грати в маневрену, сучасну війну. За нас виступає коаліція країн, Росія воює практично самотужки. Але для того, щоб завдати Росії класичної військової поразки, сил недостатньо. Україна та її союзники не можуть окупувати територію величезної країни, захопити її столицю, змусити до миру. Найкращий захисник Росії у цьому сенсі – не її армія, а її розміри.

Програма максимум – відсунути РФ на визнані світовим співтовариством кордони 1991 року. Мінімум – на межі 2022-го.

Ні той, ні інший варіант не означає закінчення війни і не гарантує відновлення гарячої фази в найближчі п'ять років.

Тому свою політику, свої плани треба будувати не на шапкозакидальних мріях про розвал Росії, а на неприємній реальності – недобитий ворог обов'язково спробує взяти реванш. А добити його немає можливості ні в нас, ні в союзників. Потрібні зовсім інші ресурси.

Ми можемо їх ненавидіти, зневажати, тролити, але при цьому ні на хвилину не забувати про те, що це по-справжньому велика країна з численним населенням, накачана шовіністичними ідеями, що вірить у свій особливий шлях.

Немає жодного чинника, що підтверджує вологі мрії про можливий розпад цієї країни. Можна, звичайно, вірити у диво, але не можна будувати стратегії на цій вірі. Якщо хочеш вижити.

Наше завдання – створення сучасної, високотехнологічної армії, зброї помсти, життєздатної економіки (практично з нуля, враховуючи рівень завданих нам збитків). І підготовка до десятиліть протистояння із сусідньою агресивною державою. Не інакше.

Реальність малоприємна, вона не обіцяє ні комфорту, ні безтурботного життя. Але безтурботне життя в нас уже було, наїлися, дякую росіянам. Тепер настав час дорослішати.

Так, як було раніше, ніколи вже не буде. Той світ знищений. Росія його знищила – дуже вже хотілося їй панувати.

З пануванням не задалося, бо ні розумом, ні силою росіяни не вийшли, але ламати – не будувати, пакостити вони здатні десятки років, і, судячи з усього, саме це мають намір робити.

Давайте будувати стратегічні плани, виходячи з реальності. Рано чи пізно ми їх подолаємо, але швидше за все це буде пізно, а не рано.

Ворог буде розбитий, перемога буде за нами! Тримаємось!

Оригінал