Чотири країни, які не хочуть, щоб Україна перемогла Росію

Причини в них різні, але всі кореняться у страху перед невідомістю

Чотири країни – Китай, Білорусь, Вірменія та Іран – не хочуть, щоб Україна виграла війну, яку Росія розв'язала 24 лютого 2022 року. Причини їхнього страху перед перемогою України та поразкою Росії різні. Проте вони кореняться у страху перед невідомістю того, що буде після військової поразки РФ.

Китай стає все більш активним у пошуках переговорів про припинення вогню та мирну угоду між Росією та Україною. Але США і союзники по НАТО не довіряють мотивам КНР, бо Пекін посилає зневажливі й лицемірні сигнали.

Китай був затятим міжнародним прихильником територіальної цілісності країн, застосовуючи жорстокі репресії проти "розкольників" у Тибеті та Сіньдзяні, проти продемократичних активістів у Гонконгу, і попередив, що розпочне війну, якщо Тайвань проголосить незалежність від КНР.

Позиція Китаю щодо територіальної цілісності України була лицемірною, бо він стверджував, що підтримує дві суперечливі позиції – відновлення територіальної цілісності України, і водночас пропонував Києву погодитись на поступки територіями в обмін на мир.

Китай підтримує ціль Кремля – руйнування однополярного світу, який нібито очолюють США, та заміну його на багатополярний. КНР побоюється, що якщо Росія програє війну, це спричинить гибель пекінської візії багатополярного світу на чолі з авторитарними режимами, бо військова перемога України підтвердить глобальне панування західних демократій.

Поразка Росії також змусить Китай утриматися від вторгнення на Тайвань, оскільки це б показало економічну і військову міць Заходу. Російська військова перемога, яку зараз неможливо побачити, збільшить китайську загрозу Тайваню та віщує глобальну світову війну.

Олександр Лукашенко, самопроголошений президент Білорусі, підтримував Росію впродовж усієї війни, дозволивши використати білоруську територію як плацдарм для початкового вторгнення і ракетного обстрілу України.

Лукашенко зазалишається при владі лише тому, що Росія підтримала його сфальсифіковані вибори 2020 року і допомогла його режиму у жорстокому придушенні протестів. У Білорусі, яку колись називали "останньою диктатурою Європи", – 1444 політичних в'язні, а 2350 осіб оголошено "екстремістами". 215 друкованих ЗМІ та понад 1000 НУО закрили після виборів 2020 року. Лукашенко зможе утриматися при владі лише у випадку, якщо Володимир Путін зможе пережити українську військову перемогу у майбутньому наступі. Режим Лукашенка впаде, якщо Путін більше не буде при владі.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян попередив вірмен: "Якщо Росія програє війну в Україні, я гадки не маю, що буде з Вірменією". Вірменам важко мислити поза історичними стереотипами про Туреччину та Азербайджан як про загрози їхній національній безпеці й не розглядати Росію як свого головного захисника. Вірменія – член-засновник Організації договору про колективну безпеку та вийшла з підписання Угоди про асоціацію з ЄС заради вступу в Євразійський економічний союз, ЄврАзЕС. У Вірменії дві російські військові бази, а ФСБ контролює її кордони.

Вірменія проголосувала в ООН на підтримку анексії Криму, вказавши на це як на приклад "самовизначення", який можна застосувати також до Карабаху. Водночас Вірменія утрималася під час голосування в ООН восени 2022 року щодо приєднання до Росії чотирьох областей України. Лише Білорусь із 15 колишніх радянських республік підтримала Росію.

Пашинян – давній активіст у Вірменії, і його демократична політика ближче до європейських цінностей, ніж у путінській тоталітарній Росії. Він прийшов до влади за підтримки молодих вірмен у 2018 році, внаслідок оксамитової революції, яка відсторонила від влади кліку корумпованих та автократичних лідерів, які економічно розорили країну та тісно інтегрували її з Росією.

Страхи Пашиняна перед поразкою Росії незрозумілі, оскільки це дозволило б Вірменії проводити більш незалежну зовнішню політику та розширювати економічні та торговельні зв'язки з ЄС. У РФ живе і працює майже стільки ж вірмен, скільки живе у Вірменії. Це змінилося б, якби Вірменія, як і Україна, отримала безвізовий режим із ЄС. ЄврАзЕС – незначний економічний суб'єкт порівняно з митним союзом ЄС.

Попри слова Пашиняна, Вірменія виграє і нічого не втратить від військової поразки Росії. Туреччина та Азербайджан не мають наміру вторгатися в Вірменію. Особливо, якщо в результаті переговорів за посередництва США та ЄС укладуть мирний договір, який визнає вірмено-азербайджанський кордон та дасть гарантії для вірменської меншини в Карабаху.

Іран підтримує війну Росії проти України з трьох причин. Перша така ж, як і в Китаю, – Іран підтримує повалення однополярного світу на чолі зі США і заміну його на багатополярний, в якому автократичні країни мають повну свободу дій і можуть робити все, що заманеться. Іран – експортер нестабільності на всьому великому Близькому сході та лише посилиться, якщо однополярний світ буде зруйнований.

Друга причина – військова поразка РФ може призвести до революційних змін в Ірані, бо країну вже були охоплювали масові протести. У разі поразки Росії іранська опозиція буде прагнути повалити теократичну диктатуру. Особливо в районах, де проживають великі курдські та азербайджанські меншини. Ізраїль, давній союзник Азербайджану, може давати приховану допомогу опозиції.

Третя причина – Росія надає військову допомогу Ірану в обмін на постачання дронів Shahed, які Кремль використовує для атак проти мирних жителів України. Росія поставила Ірану винищувачі, системи ППО та військово-морську допомогу.

Росія також надає допомогу Ірану у його ядерній програмі. США чинили тиск на Україну наприкінці 1990-х, щоб припинила постачання турбін для іранської ядерної енергетичної програми. Їх у відповідь поставила Росія. У недавньому звіті Вашингтонського інституту близькосхідної політики йдеться, як Росія дипломатично підтримує Іран у МАГАТЕ і захищає Тегеран в Раді безпеки ООН через недотримання режимом аятол ядерних зобов'язань.

Ці військові відносини між Росією та Іраном – пряма загроза національній безпеці Ізраїлю. Тому дивно, чому Ізраїль не хоче давати військову підтримку Україні. Україна та Ізраїль – єдині країни у світі, яким загрожує зникнення. Першій загрожує – Росія, другій – Іран.

На користь Ізраїлю не допустити, щоб Росія нарощувала військову машину Ірану, і Тегеран став ядерною державою. Російські системи ППО ускладнять ізраїльський превентивний удар по ядерних об'єктах Ірану та обмежать ізраїльські повітряні операції над Сирією.

Західний демократичний світ підтримує Україну у її самообороні від російського імперіалізму. Інша група країн цинічно наживається на західних санкціях, допомагаючи Росії ухилятися від них – Туреччина, Грузія та Казахстан. Або імпортує російську нафту зі знижкою, бо Європа більше не купує російську нафту, як Іран та Китай.

Ця група з чотирьох країн побоюється військової поразки Росії, бо вона зруйнує їхню ціль багатополярного світу – Китай та Іран, призведе до зміни режиму – Білорусь та Іран, покладе край їхній мрії стати військовою державою і мати ядерну зброю – Іран, або прибере їх уявного захисника – Вірменія.

Після 16 місяців війни неможливо побачити військову перемогу Росії в Україні. Єдиними сценаріями є патова ситуація і, ймовірніше, з майбутнім українським наступом, військова поразка РФ. Водночас китайський режим досить сильний, щоб пережити таке потрясіння, а ось білоруський та іранський – ні. Тим часом Вірменія має використати нагоду, надану російською військовою поразкою, щоб повернутися на свій шлях європейської інтеграції.

Спеціально для Gazeta.ua