Американці сподіваються на win-win. Але не розуміють головного

Путін знає, що поразка у війні означатиме дещо більше, ніж просто програш

Інтерв'ю генерала Марка Міллі "Голосу Америки" чудово демонструє силу, слабкість та суперечливість позиції США в українсько-російському протистоянні.

З одного боку, українські війська вже "готові" і до наступу, і до оборони. США виконали прохання України про відповідну допомогу, хоча досі неясно, "що з того вийде". З іншого боку, навряд чи сторони зможуть досягти своїх політичних цілей військовим шляхом у цьому році (звісно, бо США вимірюють свою допомогу Україні саме з такою метою). І вишенкою на торті: "Якщо Путін раціональний" (sic!!), він рано чи пізно "повинен" піти на переговори, бо побачить, що "затрати перевищують вигоди".

Отож бо й воно: генерал Міллі міряє вчинки Путіна за стандартами "американської раціональності".

Навряд чи генерал Міллі повірить, що Путін – за всіх його прорахунків, у тому числі через хибну інформацію від його ж раболіпних підлеглих – цілком раціональний в головному: розумінні того, що програш Україні стане для Росії не просто програшем війни (як в Афганістані), а й початком наступного етапу демонтажу цієї імперії. А для самого Путіна – негайним кінцем його влади, а радше за все й життя. З цього погляду немає жодних "вигод" від припинення війни шляхом переговорів, які б перевищували такі очікувані втрати. Хіба що результат переговорів буде таким, що російському суспільству його вдасться продати навіть не як "нічию", а цілком однозначно як "перемогу". Але цього точно не прийме українське суспільство. Win-win тут не буде, як не буде і "болючого компромісу", коли "кожна сторона мусить чимось поступитися".

Але вмістити цю просту оцінку ситуації в шаблони "американської раціональності" надзвичайно важко. Цю скелю нам ще лупати й лупати.

Оригінал