Магічне шоу плюгавого діда. Чому росіяни не протестують?

Відповідь на це питання можна пошукати в Німеччині, яка колись обожнювала свого фюрера

Дуже багато матеріалів та інтересу з'явилось до теми денацифікації німців після Другої світової, розділення та перетворення на гуманних і демократичних.

Але мені більше цікавий спосіб їх нацифікації, тобто як така величезна країна зайшла у добровільне марення Гітлером та Третім райхом. Адже розвіювання туману завжди швидке під променями сонця, а от його напускання – повільне і довге.

Ми позбавлені можливості побачити це очима мешканців тогочасної Німеччини, бо бачили нацистських злочинців вже розвінчаним і скинутими з п'єдесталу. Бачили, як вони знімали свої збіса стильні військові уніформи, пошиті Гуго Боссом, і перетворювались на звичайних людей, а їх фльор всесильних розвіювався. Як вони сиділи в цивільних костюмах на Нюрнберзькому процесі в темних окулярах, наче щури, вигнані з нір, чи втікали по чужих країнах в надії сховатись під вигаданими іменами. Як пихаті керівники СС чи концтаборів ставали жалюгідними. Військові ще якось тримали марку, а от політичні всі швидко здувались, млявіли і миршавіли. Ми бачили, що Герінг нікчемний, а Айхман – підстаркуватий і лисуватий дядько. Бачили смертельні гримаси знятих з петлі.

Ми не можемо зараз сприймати Гітлера всерйоз, після стількох мемів та його жалюгідного фіналу. Ми побачили, що він трохи нездоровий дядечко, параноїдальний і звичайний. Але тоді для Німеччини все було зовсім не так. Та для світу також. Ніколи не забуду фото Гітлера у Парижі, після того як його війська тріумфально захопили Францію. Париж вважався тоді головним містом світу, столицею цивілізації. Це вже потім Лондон і Нью-Йорк відібрали цей титул і відсунули Париж на треті місця. Але тоді Париж був усім, місцем життя приголомшливо знаменитих письменників, поетів і художників, а сам Адольф, як відомо, теж іноді підмальовував. І от ти стоїш перед Ейфелевою вежею, і все місто належить тобі. Ти просто заходиш в Лувр і береш собі звідти все що захочеш. Хочеш – Джоконду, хочеш – Родена. Вся, бляха, тисячолітня людська культура належить тобі, і ти вирішуєш, що з нею буде.

Я не знаю, яким чином безмежна влада однієї людини діє на решту людей і які механізми підкорення при цьому вмикаються. Але ці механізми дозволили цілій Німеччині обожнювати свого фюрера, навіть підліткам з гітлерюгенду, які у 1944 році кидались на ворожі танки заради фатерлянду та фюрера, яких вони не розділяли.

Гітлер разом з цілою командою підтримки створив для Німеччини магічне шоу, в якому взяла участь вся країна. З маршами, багатотисячними катарсичними мітингами і промовами, з символікою і айдентикою. З тотальним контролем медіа і пропагандою найвищої якості. З жорстоким покарання внутрішніх ворогів. Після невдалого замаху на Гітлера у 1944-му, щоб зупинити війну і остаточний розгром Німеччини, було розстріляно близько п'яти тисяч людей і арештовано ще сім тисяч. Уявляєте масштаб контролю країни?

Усвідомлюючи це, я і не дуже дивуюсь відсутності протестів в Росії. Вчора дивився сюжети про студентку, яку її ж вуз здав за репост публікації в Інстаграм. Дівчину заарештували, і вона втекла в Литву. І про 12-річну дівчинку, яка в школі намалювала малюнок в підтримку України, і вчителі доповіли куди слід. То дівчинку забрали в притулок, а її батька арештували. За дитячий малюнок. Чого очікувати за таких умов? Цілком імовірно, що колись потім всі дивитимуться на старого плюгавого дідка в пом'ятому костюмі і дивуватимуться, чому весь світ його боявся, а росіяни терпіли те, що він з ними виробляв. Але зараз він все ще їх фюрер, і вони все ще палко вірять, що їх країна убер алєс.

Оригінал