Зашугані росіяни самі зробили цю війну можливою

Коли почали мовчки спостерігати, як гамселять та вбивають їхніх дітей

Нормальні суспільні протести на Росії неможливі з однієї простої причини – їм не шкода своїх дітей.

Чи не всі більш-менш значні соціальні та політичні протести ХХ та ХХІ сторіч розпочинались найбільш реакційною часткою – молоддю та студентами, які потім підхоплювала решта суспільства. Вони брали на себе перший удар, дуже часто їх била поліція, і це слугувало причиною для обурення та вливання в протест їх батьків та решти старших.

Саме за таким принципом відбувалась Помаранчева революція і особливо Євромайдан. "Беркут" побив студентів, які вже мали згортати протест і йти на новорічні свята, і на наступний день в центрі Києва був мільйон людей.

Протести у Білорусі згасли і не отримали результату з тих же причин – молодь тиждень крутили і гамселили силовики, а їхні батьки та дідусі з бабусями мовчки спостерігали за цим і часто навіть не розділяли їх мотивів, вважаючи дурнуватими вискочками.

Нечасті протести на Росії вже за ери Путіна відбувались приблизно так само – спочатку досить масові і чисельні виступи молоді все сміливіше гасились силовиками, натхненними повною відсутністю реакції їх батьків. Кажуть, якраз Нємцов під час одного з таким ще масових протестів свідомо не допустив зіткнення юних протестантів з поліцією – "я не поведу дітей під поліцейські палиці". От, може, це і була ключова помилка і ключовий момент російських політичних протестів – може треба було таки повести, бо тепер тих дітей ведуть під українські гармати.

В кінці минулого лютого у Москві, Пітері та в інших російських містах відбувалась ідентична ситуація – на протести вийшли тік-токові підлітки, чітко розуміючи помилковість і треш того, що відбувається, і ще не маючи страху перед системою, бо в силу свого віку ще не зустрічались з нею. Неповнолітні росіяни виявились єдиними, хто наважився. Ви пам'ятаєте ці спроби. І їх, переляканих і збитих в групки дітей, швидко порозтягали по автозаках "космонавти". Були навіть кадри затриманих в автозаку заплаканих восьмирічок і дошкільнят, які з мамою вийшли з плакатами за мир. А зашугане і байдуже російське суспільство просто спостерігало. Може, навіть і відвертало погляд.

Кажуть, молодий Франсуа Міттеран під час студентських протестів у Франції у кінці 60-х сказав історичну фразу: "Молодь буває неправа, але суспільство, яке зневажає та б'є свою молодь – неправе засадничо". Я навіть пригадую зневагу українців до недавніх протестів так званих "жовтих жилетів", мовляв, "знов французи з жиру бісяться, нам би їх проблеми". Але тут ключовим має бути усвідомлення базового права на протест як форму свободи слова. І якщо певна група людей чи навіть одна людина вважає, що вона має що заявити решті суспільства через протест – вона має повне право це робити і ніхто не має права бити її за це чи садити у в'язницю. Це однаково стосується і Євромайданів, і прайдів.

В Україні кажуть, що чужих дітей не буває, і тому однаково сумно за кожного убитого чи покаліченого юнака чи юнку, яким би ще жити і жити. То, схоже, що засадничо ця війна з боку Росії стала можлива в першу чергу тому, що у них не буває навіть своїх дітей.

Оригінал