Реагувати на корупцію – добре. Але чому ж так повільно?

Поки влада зволікає, хтось продовжує "мутити бабло", а хтось – гинути на фронт

Бачу в кількох друзів пости, мовляв, яка класна влада, що швидко зреагувала на корупційні скандали.

Не думаю, що хвалити владу – тяжкий гріх. Просто хочу уточнити, що це брехня, бо ніякої швидкої реакції не було.

Полковник Богдан Хмельницький був фігурантом карної справи про розкрадання $580 тис. Про підозри посадовцям Міноборони за цю оборудку було оголошено 31 серпня. Якби Хмельницького звільнили тоді, ніякого скандалу з яйцями по 170 грн і картоплею по 22 не було б. Але ніт, не звільнили. Міноборони прикрило свого співробітника. Щоб позбутися підозрілого типа, Мінобороні знадобився мегаскандал, який потрапив у світові ЗМІ, й 149 днів з моменту першої підозри групі крадіїв, до якої входив Хмельницький.

То чи можна назвати швидкою реакцію, для якої знадобилося 149 днів? Не впевнений.

Або звільнення Валентина Резніченка. 9 серпня "Наші гроші" опублікували матеріал про небачену щедрість Дніпровської ОДА, яка перерахувала більше 1 млрд грн фірмі "Будінвест Інжиніринг" близької подруги Резніченка Яни Хланти. Але Резніченко чудово себе почував весь цей час. Їздив в ескорті Зеленського у звільнений Херсон і навіть знову перераховував мільйони на "Будінвест Інжиніринг". Звільнений через 172 дні після публікації Юрія Ніколова.

172 дні – це швидка реакція чи ні?

Мені здається, ніт. Не швидка. Мені здається, це дуже повільна реакція. Особливо, якщо враховувати, що коли корупціонери з Міноборони замість закупівлі бронежилетів намутили собі трошки баблішка, без тих бронежилетів загинув хтось, хто сьогодні міг би жити.

То за що хвалимо? Що нарешті перестали с*яти нам в очі і здали найбільш помітних корупційних персонажів? А що робити з менш помітними?

Оригінал