Всупереч поширеній думці, Путін не помилився

Він вчинив свідомий злочин – а це різні речі

Часто говорять, що вторгнення в Україну було помилкою росіян та їхнього правителя. Проте чи можна називати помилкою те, що робиться із завідомо злим умислом?

Тут треба визначитися з дефініціями. Що було помилкою? Справді помилкою. Це те, що росіяни повірили у власні пропагандистські міфи. Що українці не зможуть і не захочуть чинити відчайдушний спротив. Що нас легко буде зламали, кинувши проти нас всю свою військову машину. Що нас можна буде деморалізувати й паралізувати.

Помилкою було вірити в те, що рівень підтримки Заходом України буде низьким і суто декларативним. Це була помилка, яка випливає з першої помилки. Допомагають тим, хто має силу і волю до боротьби. Не було б нашого шаленого спротиву, мобілізації суспільства, повного напруження зусиль, не було б і того рівня допомоги.

А рішення почати вторгнення не є помилкою. Це завідомо злий умисел, свідома дія. Помилковою була оцінка наслідків і сил сторони, що захищається.

Так само як не була помилкою різанина цивільного населення в Бучі, Ізюмі, Ірпені, Маріуполі. Це свідомий злочин.

А помилка в даному випадку – це сподіватися, що геноцид допоможе зламати опір українців. Як і спроби лишити нас без електрики і тепла. Ось де помилка. В уявленні про наслідки, породженому, в тому числі, відчуттям безкарності за попередні злочини.

Росіяни не "зробили помилку", вони помилилися. Путін прийняв свідоме рішення, а помилковим виявилося його уявлення, очікування, розуміння наслідків.

Це одне з досягнень нашого опору. Ми продиктували, що є помилковим. В цьому просторі з'явилося більше місця для наших власних сенсів, просування власних наративів. Смислова війна може бути виграна за допомогою зусиль на фізичному полі бою і навпаки. Нам в цьому напрямку ще багато чого потрібно навчитися, випробувати й досягти.

Росіяни намагалися вести смислову війну, чому ми не приділяли належної уваги. Певні успіхи в цьому напрямку як раз і привезли до того, що багато хто на Заході так і не може перелаштувати свою політику в силу свого ставлення, стереотипів, страхів. Але і тут не все так просто.

Тут питання помилки й умислу також може мати схоже співвідношення. Можна помилитися, коли ти віриш у те, що Україна впаде за три дні й настане "нова реальність". А можна свідомо робити все, щоб не втратити брудні гроші на бізнесі з агресором. А можна імітувати помилку, щоб прикрити умисел.

Наша смислова війна, яку ми починаємо і, сподіваюсь, будемо вести системно, має вказувати на помилки та викривати їх імітацію. І ще: Путін не "помилився". Він вчинив свідомий злочин і продовжує чинити їх кожного дня, як тисячі "простих росіян", які знищують мирних українців. Наше завдання також полягає в тому, щоб уявлення про безкарність також було помилковим.

Оригінал