Після перемоги не буде так, як раніше

Ми цілком здатні зробити так, щоби було краще

Війна стала каталізатором "дорослішання" суспільства. Особливо помітно це на розвитку активностей у регіонах. Якщо раніше взаємодія була схожою на "дорослий-дитина", то зараз це "дорослий-підліток" або "дорослий-молодь". Тобто громади на місцях відчули й зрозуміли, що можуть брати відповідальність на себе, можуть самі без вказівок втілювати ті чи інші проєкти, а замість нарікати чи просити – шукати можливості для реалізації. Усе це, безумовно, змінить кожного з нас у майбутньому й позначиться на розвитку регіонів. Що ж важливо врахувати зараз, аби ефективно відновитися потім?

Освітній розвиток

Освіта сьогодні – це не про школу чи університет. Освіта сьогодні – це про вміння навчатися все життя. Розвивати софт- та хард-навички: від уміння користуватися фрезерним станком, освоєння Excel до керування часом, системності та налагодження сну.

Тому варто в регіонах пояснювати людям важливість навчання протягом усього життя, підвищувати кваліфікацію, мотивувати освоювати нові сфери, переходити в інші галузі. Тоді це створюватиме в громаді цілу екосистему. Приміром, бухгалтер засновує власну пасіку, розвиває бізнес, дає робочі місця й замовлення іншим бізнесам (на упаковування, банки, створення сайту, SMM тощо). Тобто це – не просто одна людина, яка змінила роботу, ця людина "пускає навколо себе кола по воді", даючи роботу іншим. Тому для розвитку регіонів у майбутньому освіта, набуття нових навичок і перекваліфікація саме дорослого населення стануть визначальними факторами успішності громади.

Фінансовий розвиток

Ми з командою вже 7 років працюємо й розвиваємо громади. І можемо сказати: за останні кілька років вміння деяких представників місцевої влади та громадського сектору поводитися з грішми суттєво виросло. Але воно все ще далеко від ідеалу. Тут ідеться не лише про бухгалтерські розрахунки, але й залучення коштів (від донорів, грантодавців, фандрейзинг) та звітування за ними.

Адже сьогодні, з усіма можливостями діджиталу, зібрати гроші на інноваційний сквер, бібліотеку-коворкінг чи інші проєкти більш реально, ніж колись. Так, це складно. Так, для цього потрібно багато працювати, залучати місцевих амбасадорів, налагоджувати співпрацю як з бізнесом, так і з блогерами. Але це можливо. Мало того, сьогодні цілком реально об'єднувати зусилля кількох фондів чи організацій. Як у стартапах: СЕО або засновники подаються не на один акселератор чи хакатон, а шукають фінансування під проєкт постійно (пітч, серія А, В і так далі). Тому цей підхід цілком можна й потрібно застосовувати для громад.

Відтак у майбутньому рівень відновлення й розвитку громад залежатиме й від уміння влади на місцях шукати кошти, вдало й вчасно освоювати їх, а потім звітуватися.

Співпраця

Один у полі воїн – якщо це боксер на рингу. У суспільних взаємодіях надзвичайно важливо вміти працювати разом. Навіть попри будь-які розбіжності. На власному досвіді ми переконалися: коли ми волонтеримо чи донатимо всі разом, ефект значно більший, ніж коли робимо те саме поодинці.

Тому для вдалого відновлення регіонів після перемоги громадам важливо знайти баланс і вдало менеджерити взаємодію всіх сторін: як об'єднати заради спільної мети бізнес та громадський сектор; як узагалі створити/запросити громадський сектор у громаду; як активізувати молодь тощо. Мало того, про це варто думати зараз.

Громадський сектор, наприклад, уже задумується про цю взаємодію. Так у нас із партнерами з інших громадських організацій ("Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі" і "Крок до людей") виникла ідея створення онлайн-платформи "Моя громада". Впевнена, таких ресурсів чи ініціатив ще буде багато. Але ми виходимо з цією історією зараз, щоб дати розуміння громадам, куди рухатися, з чого починати, які можуть/повинні бути результати. Бо підготуватися до стрибка не менше важливо, ніж правильно стрибнути.

Відновити – зовсім не означає зробити так, як було раніше. Цілком можливо й потрібно зробити краще.

Після перемоги перед громадами буде незліченна кількість викликів: і продовольча безпека, і безпека освітніх закладів (при чому, це – не лише мати укриття, але також бути автономними в енергетичному плані), і соціальна взаємодія, і відбудова інфраструктури, і пошук/відновлення людських ресурсів. Та якщо це все вкласти в стратегічне бачення свого села чи містечка, результат може приємно здивувати.

Спеціально для Gazeta.ua