"Я тобі нічого не винен". Що таке асертивність і навіщо вона нам
Асертивна поведінка – це про право помилятися, змінювати думку та казати "мене це не цікавить"
Сьогодні поговоримо про асертивність. Асертивність (англ. assertiveness – наполягати на своєму) – здатність людини не залежати від зовнішніх впливів та оцінок, самостійно регулювати власну поведінку та відповідати за неї.
Одним із перших дослідників асертивності в рамках клінічної сфери кінця 50-х – початку 60-х років був американський психолог Ендрю Солтер. Він розглядав асертивну поведінку як оптимальний, найконструктивніший спосіб міжособистісної взаємодії, на противагу двом найпоширенішим деструктивним методам – пасивності та агресії.
У першому випадку людина фактично бере на себе роль жертви: "Ти мені винен, тому що я слабкий, а слабких треба підтримувати". Агресор зазвичай керується принципом: "Ти мені винен, тому що я сильніший".
Асертивна поведінка спирається на принцип "Я тобі нічого не винен, і ти мені нічого не винен, ми партнери"
На відміну від цих двох поширених типів комунікації, асертивна поведінка спирається на кардинально інший принцип: "Я тобі нічого не винен, і ти мені нічого не винен, ми партнери".
Пізніше американський психотерапевт Мануель Дж. Сміт, спираючись на поняття асертивності, сформував 10 прав особистості:
1. Право оцінювати власну поведінку, думки та емоції, відповідати за їх наслідки.
2. Право не просити вибачення та не пояснювати свою поведінку.
3. Право не брати на себе відповідальність за чужі проблеми.
4. Право змінити свою думку.
5. Право помилятися та відповідати за свої помилки.
6. Право казати: "Я не знаю".
7. Право бути незалежним від доброзичливості інших та від їх доброго ставлення до мене.
8. Право приймати нелогічні рішення.
9. Право казати: "Я тебе не розумію".
10. Право казати: "Мене це не цікавить".
Асертивність проявляється, коли ми, зокрема, намагаємося зрозуміти почуття інших перед тим, як висловлювати свої власні
Асертивність проявляється, коли ми:
– даємо іншим можливість закінчити свою думку, перш ніж почнемо самі говорити;
– відстоюємо позицію, що виражає наші почуття чи очевидні нам факти;
– намагаємося зрозуміти почуття інших перед тим, як висловлювати свої власні;
– намагаємося уникнути неприємностей та незручностей, висловлюючи та обговорюючи проблеми до того, як вони виникають;
– несемо відповідальність за свої вчинки та рішення.
Коментарі