Банальність зла. Росіяни чинять геноцид з посмішками на обличчях

Це глибоко хворе суспільство, яке потребує тривалої терапії

У 1961 році Ханна Арендт, німецько-єврейська філософиня, повідомила про суд над автором Голокосту Адольфом Ейхманом в Ізраїлі та про те, що вона була вражена його пересічністю та "банальністю зла". Він говорив і поводився як будь-хто, тільки не як чудовисько. Але все таки він зіграв вирішальну роль в одному з найжахливіших злочинів в історії – знищенні європейських євреїв, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Перенесемося до Росії 2022 року, щоб подивитись на сьогоднішніх військових злочинців. Деякі, такі як Володимир Путін чи глава МЗС Росії Сергій Лавров, схоже, отримають задоволення від тортур і зґвалтувань. Риб'ячі очі Путіна неживі. Його слабке підборіддя свідчить про слабку особистість, якій необхідно обстоювати свою адекватність, принижуючи інших. Нерухливе обличчя та підборіддя Лаврова нагадують одного з кілерів із фільму "Хрещений батько". А раніше ще був покійний Володимир Жириновський, який майже 30 років із піною біля роту говорив жахливі речі, перш ніж помер 6 квітня цього року.

Але нова порода російських військових злочинців більше нагадує Ейхмана, ніж Йозефа Геббельса чи Володимира Леніна. Завдяки дослідницькій групі Bellingcat маємо інформацію про людей, "які повинні вручну програмувати складні траєкторії польоту російських високоточних крилатих ракет", що летять на цивільне населення України.

"Після шестимісячного розслідування Bellingcat та його партнери з The Insider та Der Spiegel змогли виявити досі приховану групу з десятків військових інженерів з освітою та професійним досвідом у галузі програмування ракет. Більшість учасників, виявлених Bellingcat та партнерами, – це молоді чоловіки та жінки, зокрема, одна подружня пара. Багато хто має досвід роботи у сфері інформаційних технологій та навіть комп'ютерних ігор. Військові інженери – молоді люди, переважно, у віці близько 30 років, причому чотирьом наймолодшим членам всього по 24 роки. На відміну від однолітків-військових, більшість з яких наражається принаймні на певний особистий ризик поблизу лінії фронту, ці молоді люди працюють із захищених командних центрів у Москві та Санкт-Петербурзі й, здається, живуть з невеликим відчуттям війни, у якій грають вирішальну роль".

Bellingcat також опублікувала фотографію одного з таких гуртів, зроблену у 2013 році. У чотирьох жінок у команді приємні усмішки, і вони виглядають як підлітки. Один хлопчик виглядає неповнолітнім. Сім чоловіків схожі на звичайних хлопців років 30. Інші троє нагадують пристойних хлопців років 40. Але ці або дуже схожі на них люди щодня вбивають десятки ні в чому не винних цивільних. Подібно до Ейхмана, вони, безперечно, сказали б, що просто виконують накази. Арендт відразу ж б упізнала в них те, чим вони є насправді – військовими злочинцями та чудовиськами.

Інший приклад сучасного російського військового злочинця – Антон Красовський, який донедавна вів ток-шоу на телеканалі Russia Today. Красовський схожий на професора чи аспіранта – акуратно підстрижена борода, окуляри у металевій оправі, чуйне, розумне обличчя. І, все ж, ця людина насправді заявила, посміхаючись, що українських дітей, які не люблять росіян, потрібно топити чи спалювати. Його співрозмовник, письменник-фантаст, слухав, не моргнувши оком. Потім Красовський додав, що Україна "загалом не має існувати". Письменник не погоджується на тім підґрунті, що вона має бути прихистком для людей, "з якими я не хотів би жити в одній країні". "Ну, ми їх просто розстріляємо", – відповідає Красовський.

У подальшому галасі невідомо, чи справді його товариші-пропагандисти були шоковані чи прикидалися? Його звільнили. Красовський згодом попросив у колег вибачення. Думаєте, через те, що усвідомив, що сказане було злочином? Чи через те, що це була мова геноциду? Звичайно, ні. "Головне, це був просто несмак", – сказав він. Ні, несмак був найменшою з його проблем.

Щось дуже не так із нинішньою Росією. Було б чудово, якби єдиними божевільним у Росії були Путін та його оточення. На жаль, хвороба, мабуть, проникла набагато глибше, охопивши широкі верстви населення Росії. Погано пасивно підтримувати війну та Путіна. Але те, що "нормальні" росіяни активно, енергійно і радісно беруть участь у масових вбивствах, свідчить про хворе суспільство, яке потребує тривалої терапії.

Я підозрюю, що Арендт погодилася б з тим, що миру не буде в Україні або деінде на пострадянському просторі, доки мільйони росіян віддають шану ідеї про нормальність геноциду українців, залишаючись втіленням банальності зла.

Переклад Gazeta.ua