Наїзди нашого посла нарешті повернули німцям совість

"Ображена ковбаса" німецького істеблішменту врешті-решт заговорила словами Мельника

Вчорашня промова Штайнмаєра – одна з безперечних заслуг нашого колишнього посла у ФРН Андрія Мельника. Бо те, що сказав німецький президент, практично на 99% повторює всі меседжі, які німецькому соціуму втовкмачував посол України упродовж тривалого часу і від яких той соціум відмахувався, як від набридливої мухи.

І от тепер виходить, що радикальна українська дипломатія повертає німцям совість, яку вони за період свого злочинного путінферштеєрства чомусь утратили і довго не хотіли повертати. Тепер вони чітко і, головне, дієво на нашій стороні в цій війні. О так, німцям таке дуже не подобалось. Але до них усе-таки дійшло і доходить усе краще. А от по-іншому чомусь не доходило. Цікаво, чому? Може тому, що коли, крім крику, нічого не допомагає, то таки потрібно кричати і діяти нестандартно, а не просто собі відбувати прісну дипломатичну каденцію в ситій країні, коли твоя країна стікає кров'ю?

І це очевидна річ. Цікавлять українці, які його весь цей час поливали брудом. Чесно кажучи, було би дивно, якби я зараз прочитав якусь критику на адресу посла Мельника в коментах. Але водночас цікаво, які були би присутні аргументи contra сьогодні.

Ну так, йому, звісно, можна закинути й "ображену ковбасу" на адресу Шольца, і порушення дипломатичного етикету, і ці постійні наїзди на кого тільки можна, і особливий стиль роботи з медіа. Це все відомо.

Але правда в тому, що "ображена ковбаса" німецького істеблішменту врешті-решт заговорила словами Мельника. Тому успіх цієї ґонзо-дипломатії і даний нам у відчуттях.

Оригінал