Росіяни знають, що їм брешуть. Але їх влаштовує

Є два сценарії, які можуть змінити цю ситуацію

Судячи з наявної соціології, росіяни переважно вважають, що їхні державні медіа їм принаймні частково брешуть про війну в Україні. Але ті самі росіяни переважно підтримують цю війну.

Загалом виходить цікавий парадокс: "Держава нам бреше, але ми будемо підтримувати цю брехню на словах і, більше того, будемо в своїх діях виходити з того, ніби це не брехня, а правда".

Звідки цей парадокс?

Насправді все просто: росіянин звик приймати за "робочу версію істини" не те, що є правдою, а те, як думати безпечніше.

А безпечніше (поки що безпечніше) думати саме так, як приписує держава. Бреше вона при цьому чи ні – не має принципового значення. "Якщо бреше, то ця брехня потрібна для нашого – народу та держави – спільного виживання. І вони знають краще за нас, що саме для цього потрібно. А що сприяє нашому виживанню, те і є правдою." Це так звана "історична правда", яка в кінцевому підсумку завжди бере гору над правдою факту.

Є два сценарії, які можуть змінити цю ситуацію.

Перший: держава слабне настільки, що вже не може силою свого карального апарату повсюдно примушувати своїх підданих приймати її брехню за правду. В такому разі для її підданих відмова від цієї брехні перестане бути джерелом неминучої небезпеки.

Другий: віддані держави починають усвідомлювати, що прийняття цієї брехні за правду стає для них не захистом і притулком від всіх загроз світу, а навпаки – джерелом підвищеної небезпеки ("наш дракон не лише сам гине, а й нас заодно тягне в свою могилу"). В такому разі вони вирішать відмовитися від цієї брехні заради власного порятунку.

Звісно, можлива і комбінація першого та другого сценаріїв.

І тоді в Росії почнуться цікаві процеси.

Оригінал