Сьогодні ми стали свідками агонії кремлівського карлика

Здихаючи, дракон викидає полумʼя

Небачена ще по масштабах ракетна атака по Україні ні в кого з українців не викликала бажання здаватися. Тільки збільшила лють.

Страшна "мстя" кремлівського карлика зводиться навіть не до нуля, а до великого мінуса.

Логіка хворого на голову бункерного діда не працює: вдарю "мощна", і вони перелякаються, плюс не будуть мати тепла і електрики. Не перелякалися, а перебої від влучання в "інфраструктуру" тимчасові, все відремонтують, наладять, і наче атаки не було. Щодо людей, то з точки зору душі вбивство цивільних зайвий раз доказало, що перед нами покидьок, психопат, істота, не людина, сопля з ножиком з підворітні. А з точки зору статистики, хай як цинічно це звучить, загибель додатково кількох десятків цивільних жодним чином не дасть перемоги цій тварині, а лише, як будь-яка жага помсти, додасть сили ЗСУ в досягненні швидкої перемоги над позбавленою мізків ордою.

Ба більше: ми прекрасно знаємо і логіку Заходу, який дає нову, могутнішу зброю лише після якихось нових страшних злочинів Рашки. Так було з Бучею, після якої з'явилися "Хаймарси", так буде і тепер. Придуркуватий кровожер з бункера добився лише того, що військова сила ЗСУ знову зросте. Західні керівники під впливом реакції населення власних держав, яке вибухнуло приступами жаху та обурення, дивлячись руйнування в столиці України та розкидані в центрі міста мертві тіла, не зможуть не прийняти рішення про різке збільшення військової допомоги, виділення ЗСУ більш потужної зброї. Зброї, яка в черговий раз переведе війну проти орків на новий етап, як це сталося після поставок "Хаймарсів".

Чому так себе веде Захід, чому щоби дати зброю, чекає якогось страшного злочину бункерного психопата, чекає Бучі, небаченої ракетної масованої атаки по Україні 10 жовтня – інше питання. Одне з пояснень: політики у верхах обережні, ними керують страхи щодо "різкої ескалації" протистояння з придуркуватим дідом, окрім того, там діють агенти Рашки і корисні ідіоти. Як результат, Захід дотримується тактики "варити жабу поступово". Так, виходить, за рахунок жертв українського народу. Але добре вже те, що Захід взагалі помагає і реально бажає покінчити з новітнім Гітлером, який поставив під удар всю систему безпеки у світі, що діяла після Другої світової. Вона стояла на недоторканості кордонів, тому не було війн, принаймні в Європі.

Щодо вимушених страждань українського народу, то не варто забувати, що саме цей народ також несе відповідальність за те, що з ним сталося. Бо вибрав владу, яка не мала ні здібностей, ні розуміння, ні бажання виділити на оборону країни відповідні кошти. Причому такі, щоби озброїти державу до зубів. А тратила їх відомо на що. Або і невідомо на що. Коли бачиш, як сьогодні більше половини бюджету правильно віддають обороні (країни НАТО зобов'язалися віддавати всього не менше 2% ВВП – але вони не воюють!), то постає питання: якої сили армія була би на 24 лютого, якби стільки коштів роками після 2014-го виділялося на виготовлення власної військової техніки, ракет і снарядів (потенціал для цього Україна мала) та закупку новітніх західних озброєнь? І чи посмів би кремлівський покидьок напасти на озброєну країну. А якби напав, то чи не отримав би відразу по зубах так, що вмився би кровʼю і відразу відповз би на свою територію.

Однак зараз не час розбиратися в причинах і шукати винних, оскільки турбує майбутнє, а з минулим є надія, що український народ, помудрішавши, розбереться і зробить висновки.

Сумуючи з приводу нових жертв, зміцнюючи в собі лють, ми повинні, однак, розуміти, що це агонія. Ця небачена ракетна атака – свідчення безсилля ворога, його безсилої люті і розпачу. Армія вєлікава Путіна нічого не може, ЗСУ де швидше, де повільніше немилосердно наступають, вже ударили по святая святих карлика, наближається неминучий кінець.

Сумуючи за жертвами, маємо бачити реальну картину: перед нами агонія трьохголового дракона, який здихає. Одна голова ще жива і від чергового удару по шиї мечем чи списом чується страшний рев і з пащеки вилітає полум'я, від якого хтось гине. Великі тварини здихають поволі, вони повинні стекти кров'ю. "І вражою злою кров'ю волю окропіте", – сказав український пророк.

Трагедія гопника-маніяка з підворітні в тому, що він наткнувся на вільний гордий народ. І на стороні цього народу весь світ, хай би яким неоднозначним і не завжди таким у допомозі, як нам хочеться, він би не був.

Спеціально для Gazeta.ua