Бачити свиноморді істерики приємно. Але досить тягнути лайно до рота
Дуже сумно, що в нашому інфополі російська агенда майже повністю витіснила українську
Звичайно, бачити свиноморді істерики – надзвичайно приємно та феєрично. Палаючі пукани на болотах – теж захоплююче і надихаюче видовище.
Але мені дуже сумно, що в нашому інфополі російська агенда майже повністю витіснила українську. Ми дивимося відео з біснуватим Соловйовим, що кривляється і вигукує німецькою якусь дурь до Урсули фон дер Ляєн. Ми читаємо російських воєнкорів в телеграм-каналах, щоб зрозуміти, що діється на фронті. Ми відстежуємо курс рубля, ціну нафти, рівень падіння ВВП Росії. Ми тягаємо до рота гімно про якісь війни якихось веж Кремля, обсмоктуємо, чи зжере Пригожин Шойгу, і прогнозуємо, що буде робити Путін.
Але для чого це нам? Щоб реагувати на дії Москви? Війни не виграються рефлексією! Щоб вигравати, треба нав'язувати свою волю. ЗСУ дуже яскраво це продемонстрували на Харківщині.
Чому з усіх прасок до нас лізе та лізе свинорила експертиза, їхні політики, фріки, ідеї, всяка вірусна дурня?
То де наша, українська інформаційна агенда? Чому її так мало в інфопросторі? Чому ми більше обговорюємо стратегії Путіна, ніж власні? Чому з усіх прасок до нас лізе, лізе і лізе свинорила експертиза, їхні політики, фріки, ідеї, всяка вірусна дурня?
Таке враження, що рубаємо гідру і поки зносимо одну голову, виростають дві інші і лізуть в наш інформаційний простір, витісняючи нас.
Коментарі