Росіяни зробили нам величезну послугу

В результаті війни світ відкрив для себе українську культуру, історію та мову

Росіяни, американці та європейці рідко бувають одностайні в чомусь, але в одному вони всі погодилися на початку 2022 року: українці не воюватимуть, а російські збройні сили контролюватимуть Україну через кілька днів чи тижнів. Усі знали, що українська армія була смішною, а російська – прекрасною, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Те, що військові та розвідка стількох високорозвинених країн помилялися, безумовно, варте уваги. Не прецедент, звісно. Усі думали, що Перша світова війна закінчиться за кілька місяців. Майже всі вважали, що російське вторгнення до Афганістану та американське до Іраку увінчаються успіхом. У цих випадках, як і в багатьох інших, коли одна сторона грубо прораховує свої шанси на успіх, діє певна форма невігластва – зазвичай у поєднанні з зарозумілістю.

Недавно опублікований у Washington Post матеріал про прелюдію до російсько-української війни показує, що Вашингтон мав у своєму розпорядженні докладні розвіддані про плани агресії Росії за кілька місяців до нападу. Кремль витратив мільярди доларів на спроби створити в Україні "п'яту колону" і регулярно проникав до українських військових та розвідувальних установ з 1991 року.

Британці, французи та німці мають серйозні розвідувальні служби, у яких є великий досвід спостереження за росіянами. Попри все це, ніхто не передбачав української стійкості та компетентності, і російської тупоголовості та некомпетентності.

Зрозуміло, що нездатність росіян, американців та європейців уявити собі успішний і, що ще гірше, стійкий опір українців свідчить про вражаюче незнання України та Росії. Після трьох десятиліть незалежності, після трьох десятиліть українського ентузіазму, який змінювався українською втомою, ні Захід, ні росіяни не знали України.

І після більш ніж двох десятиліть правління Володимира Путіна та його шаленої гонитви за імперією та фашизмом ні США, ні Європа не знали Росії. Тільки українці знали, що вони боротимуться, хоча багато хто, включаючи президента Володимира Зеленського, вважав війну малоймовірною.

Таке системне невігластво не можна пояснити чиїмось статистичними прорахунками чи фактичними помилками. Той факт, що всі, хто цікавився російсько-українськими відносинами, не могли собі уявити, що в росіян справи йдуть так погано, а в українців так добре, вказує на глибше джерело невігластва виходить за межі фактів і звертається до їхньої інтерпретації. Іншими словами, проблема стосується нашої ментальної карти, припущень, цінностей та уподобань, які сформували наше розуміння України та Росії.

Карти – не лише академічна проблема. Вони важливі, бо говорять нам, як дивитися на речі та як оцінювати їхню важливість. Якщо думаємо про Путіна як гросмейстера з шахів, а він насправді може бути поганим гравцем, то неминуче неправильно будемо тлумачити його ходи і приймати невірні рішення. Якщо думатимемо про Зеленського як про коміка, потрапимо в ту ж пастку.

Ці два приклади чудово ілюструють велику та глибоку проблему. До свого доблесного опору путінській геноцидній війні українців, як і самого Зеленського, не сприймали всерйоз ні Америка, ні Росія, ні Європа. Навпаки, до Росії та Путіна ставилися дуже серйозно. Почасти це пов'язано з розмірами та ресурсами – РФ величезна та могутня за будь-якими мірками, а Україна в кращому разі – середня держава. Але це ще не все.

Тільки зараз, як прямий результат війни, світ відкриває для себе українську культуру, історію та мову. Дивно, вони справді існують. Культура – багата та динамічна, історія налічує не менше тисячоліття, а мова відрізняється від російської. Адже українці насправді не росіяни.

Дві речі, які ми всі знали про Україну, полягали в тому, що ця країна безнадійно корумпована і тому не могла провести правильних реформ. І що вона безповоротно розділена між проукраїнським заходом та проросійським сходом. Як переконливо показала війна, українська еліта – щось більше за корупцію. Вони можуть зробити і роблять багато чого. Наприклад, можуть зупинити другу за величиною армію у світі. І питання ідентичності набагато складніше, ніж можна було б припустити у спрощених уявленнях про воюючі схід та захід. Насправді більшість солдатів, які воюють на українських фронтах, зазвичай розмовляють один з одним російською.

Чи варто дивуватися, що корумпована нація без особливої ​​культури, історії чи мови мала зникнути за кілька днів?

Так само ми ставимося до Росії і всього, що з нею пов'язано, із граничною серйозністю. Її лідер може бути головорізом, але він нібито гросмейстер з шахів, здатний перехитрити будь-якого американського, європейського чи українського гравця. Російська культура, історія та мова, природно, стали легендою, а російська ідентичність – непохитна, незважаючи на те, що росіяни не впевнені в тому, що робити зі своїми меншинами, і чи є вони європейською нацією, євразійською імперією чи ні те, ні інше.

Робочий термін для характеризування Росії у західній та російській уяві – "велика". Чи варто дивуватися, що таку велику країну не можна уявити такою, що програла у війні? Чи навіть битву смішним українцям, коли насправді путінська агресія має вважатися однією з найбільших стратегічних помилок в історії та еквівалентом принесення в жертву королеви за пішака після п'яти ходів?

Хороша новина в тому, що ми знаємо, що ці ментальні карти неточні. Навіть незважаючи на те, що для підтвердження цієї точки зору були потрібні тисячі мертвих українців та десятки зруйнованих міст. Погана новина у тому, що ці картинки пережили 30 років незалежності Росії та України. Потрібен час, щоб ці стереотипи остаточно та повністю розвіялися.

Найкраща новина в тому, що ніщо так не руйнує цю маячню, як вирішальна перемога України та принизлива поразка Росії – результати, які виглядають дедалі ймовірнішими, оскільки Путін продовжує показувати, що він паскудний шахіст.

Переклад Gazeta.ua