Незважаючи на драматичні реалії, маємо вже зараз моделювати майбутнє

Хибно чекати, поки закінчиться війна, бо тоді може бути вже запізно

Головна міжнародна подія для України на початку липня – міжнародна конференція в Лугано, на якій обговорюються плани відновлення України від руйнувань внаслідок російської агресії.

Дуже символічно, що ця конференція відбувається в умовах, коли війна ще триває і ніхто не знає, наскільки довго вона може затягнутися. Це означає, що і українське керівництво і наші міжнародні партнери розуміють, що чекати не можна. Деякі завдання щодо відновлення України, особливо її інфраструктури, треба виконувати вже зараз, навіть під час війни. Саме тому пропозиції українського керівництва стосуються не тільки довгострокових стратегічних потреб післявоєнного відбудови української економіки, інфраструктури і соціальної сфери, але також і невідкладних завдань забезпечення роботи країни і в умовах війни, зокрема взимку (в пропозиціях уряду України це визначено як fast recovery, тобто "швидке відновлення").

Також закономірно, що конференція в Лугано відбувається після рішення ЄС про надання Україні статусу кандидата в члени Євросоюзу і самітів G-7 та НАТО, на яких було заявлено про довгострокову підтримку України. Нинішня ситуація принципово відрізняється від того, що було в 2014-2015 роках, після початку російської агресії проти України. Ідеї і навіть певні пропозиції щодо "плану Маршалла" для України були і тоді, але, на превеликий жаль, вони не отримали конкретної політичної підтримки від наших міжнародних партнерів. Зараз ми бачимо зовсім іншу їх реакцію. Є розуміння і конкретні дії щодо системної фінансової і економічної підтримки України, для того, щоб наша країна не тільки вистояла у військовому протистоянні з Росією, а змогла б швидко відновити і оновити себе після завершення війни. Дуже показово, що плани післявоєнної відбудови України щільно пов'язані з процесом європейської інтеграції України. І те і інше спрямовано на системну структурну модернізацію України.

В Лугано будуть обговорюватись пропозиції уряду України і наших міжнародних партнерів, а також окремі проєкти післявоєнної розбудови нашої країни. Але, на мій погляд, нам зараз потрібна і інша дискусія – про нову модель прискореного розвитку української економіки. Нам потрібно не просто відновлення, ми потребуємо потужного імпульсу для соціально-економічного прискорення розвитку країни. Яким має бути наше місце в міжнародному розподілі праці? На яких ринках ми можемо заробляти після війни (крім аграрного і металургійного)? Як розвивати вітчизняну економіку в умовах скорочення трудових ресурсів та їх відтоку за кордон? Як нам пристосуватись до нової технологічної революції і кліматичних змін? І це далеко не всі питання, на які треба знайти відповідь при розробці нового економічного курсу для України. І це питання не тільки для уряду (в широкому сенсі це і Кабмін, і Офіс президента), а й для експертної спільноти, й для українського бізнесу. Не зважаючи на драматичні реалії війни, ми маємо вже зараз моделювати наше майбутнє.

Оригінал