Росіяни ненавидять нашу Конституцію. І мають на це причини

Сама думка про те, що сусід не мусить цілувати руки хазяїну, живе краще і має гідність, розлючує московитів

Поділюся своїми думками про нашу Конституцію в день її народження.

Автор першої у світі Конституції Пилип Орлик казав, що "хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну".

У цих словах – велика суть: насильство ніколи не важить більше, ніж право. Ця істина, закладена в засадничих статтях нашої Конституції, стосується не лише міждержавних стосунків, а й співжиття звичайних людей. Ідеться про свободу та рівність, що такі притаманні українцям і такі чужі росіянам.

Усі московські війни та репресії проти України були спрямовані на знищення саме цього гену волі, на забуття нами свого найціннішого привілею, щоб зробити нас покірними і не допустити поширення свободи далі.

Росіяни заздрять вільним людям, а їхня країна не витримує конкуренції поруч із такими. Сама думка про те, що сусід не мусить цілувати руки хазяїну, що сусід живе краще і має гідність, розлючує московитів. Вони не здатні бути вільними і нести відповідальність за своє життя, тому знищують усе краще за себе, до чого дотягуються. Ось чому вони з такою ненавистю погрожували спалити нашу Конституцію на Майдані незалежності. Вони хочуть забрати в нас привілей, якого самі не мають.

День Конституції – гарна нагода задуматися над цим та усвідомити велику цінність і, попри всі наші проблеми з правосуддям, вагу Основного закону України. Хай там як, а українці не терплять кривди. Наївно вважати, що саме лише ухвалення якогось документа автоматично боронить права людей.

Але три революції і новітня національно-визвольна війна роблять із Конституції дещо більше, ніж текст на папері. Наші права увиразнюються, коли їх є кому боронити. З абстрактного вони стають матеріальним і роблять ще глибшою описану вище прірву між нами і ними.

Справжня незалежність – не даність. Ми боремося за неї дуже довго і як ніколи близькі до мети. Створюючи на початку минулого століття Карпатську Січ і підтримуючи національний дух на Закарпатті, мій дід лише мріяв про Конституцію України. Батько працював над її творенням. Я ж тішуся, що свого часу мені вдалося докластися до змін у цьому документі щодо незворотності європейського та євроатлантичного шляху.

Ми відіб'ємося від ворога і станемо частиною вільного світу, бо наші права сильніші за будь-яку зброю.

Оригінал