Що найбільше потрібно українцям

Світ рухається далі, Україна більше не потрапляє на перші шпальти газет – але війна досі триває

Повітряні кулі та святковий торт, мабуть, останнє, чого можна очікувати, уявляючи собі центр гуманітарної допомоги для українських біженців. Але в Центрі "Допомога Україні" в польському Любліні волонтери подарували не один, а два святкові торти, щоб відзначити день народження одного з них, – пише Мелінда Гарінґ для Atlantic Council.

Група українських волонтерів та іноземців розкладає по стопках пожертвування із країн ЄС. Зі складу площею 370 кв. м вантажівки доставляють упаковані піддони до Львова для розподілу країною, яку роздирає війна.

Центр допомоги Україні – дітище українського бізнесмена Андрія Ставніцера та його друзів. Він відкрився за кілька днів після вторгнення Росії в Україну. Ставніцер працює з компанією Rozetka та "Новою Поштою", щоб безкоштовно доставляти посилки за конкретними адресами або доставляти пожертвовану гуманітарну допомогу українцям, які її потребують.

У "Маленькому Шанхаї", як називають першу секцію складу, жінки-волонтери створюють персоналізовані гігієнічні коробки для українських жінок. Центр допомоги надіслав жертвам зґвалтувань в Ірпені спеціально підготовлені коробки з листами та предметами побуту.

У "Великому Шанхаї" новий потік добровольців. Вони сортують постільну білизну та рушники. Здебільшого це пенсіонери, але за ними ніхто не встигає. Мою увага привертає невисока жінка, яка працює мовчки та старанно. Тамара з Маріуполя. Приходить щодня, щоб допомогти розібрати посилки.

Пожертви скоротилися на 80% з моменту відкриття Центру, але потреби українців лише зростають. За оцінками ООН, до кінця року 9 із 10 українців опиняться за межею бідності, якщо війна не припиниться. У лютому щодня прибувало по 15 вантажівок. Нині лише дві-три. Частина проблеми – логістика.

"Ми не вміємо планувати роботу", – каже надефективна директорка Центру допомоги Україні Ольга Руднєва. Спочатку люди привозили товар безкоштовно, потім хотіли, щоб пальне оплачували, а зараз вантажівка коштує €3000. "Водії ненавидять Польщу. Черги надзвичайно довгі, іноді на п'ять днів", – каже вона.

"Довідковому центру" необхідно позичити або купити 20-тонну вантажівку приблизно за €20 тис., щоб збільшити обсяги постачання. Близько 100 піддонів чекають на доставку.

Центр допомоги є однією з найбільших громадських організацій у Польщі для українців та має нагальні потреби.

Українці славляться своєю гостинністю, а "Довідковий центр" – маленький мікрокосмос України. Печиво й кава займають два великі столи для волонтерів. На імпровізованій "кухні" дві жінки варять борщ та булочки, щоб нагодувати 23 волонтери на складі.

"Довідковий центр" також запитує генератори для лікарень, консерви, такі як тунець, продукти, такі як макарони та боби, які можна швидко приготувати, та енергетичні батончики.

"Одна з найбільших проблем – волонтери йдуть. Більшість приїжджають на кілька тижнів, а деякі на кілька місяців, і всі за власний кошт", – каже Руднєва.

У Рудневої проблеми серйозніші. Вона непокоїться, що світ рухається далі. Україна більше не потрапляє на перші шпальти газет і не привертає увагу ЗМІ, як раніше.

"Люди мають зрозуміти, що війну не закінчено. Ми не хочемо робити заголовки з черговою Бучею чи Ірпенем", – каже Руднєва.

"Вся ця війна повернеться до мирного життя. Але наслідки, включаючи насильство у сім'ї, самогубства і насильство у суспільстві, залишаться. Потрібно закликати людей теж зосередитися на психічному здоров'ї", – каже Лаша Шихашвілі, етнічний грузин, але давно киянин та батько трьох дітей, який пережив війну в Грузії у 1990-ті. Він виїхав за чотири дні до початку війни і приходить до "Довідкового центру", бо "психологічно це допомагає".

Протягом багатьох років молоді українські бізнесмени та активісти привертали увагу мужністю та цілеспрямованістю. Центр "Допомога Україні" – не виняток. Його сайт із гордістю заявляє, що вся ініціатива не отримує державної підтримки. Саме ці місцеві організації, такі як "Центр допомоги Україні", Lifeline Ukraine та Razom, ми маємо підтримувати, а не роздуті міжнародні організації з ефектними білбордами у європейських містах. Недавній звіт, спонсорований британським урядом, показав, що хоча агентства ООН та міжнародні неурядові організації отримали 87% гуманітарного фінансування для України після російського вторгнення, місцеві неурядові організації надали майже всю гуманітарну допомогу.

Переклад Gazeta.ua