Що ближче до великих потрясінь, то більше сатаніє Медведєв

Він реально жене в своїх постиках, намагаючись переплюнути Путіна у фривольності, Лаврова — в хамстві, а Скабеєву — в ідіотизмі

Поговоримо серйозно про несерйозне. Про Дімона Медведєва і його хамську епістолярію в телеграм-каналі.

Не просто так він активізувався, підкреслено хамський вальяжний стиль письма обраний не просто так, і не просто так поясненню цього "феномену" присвячений окремий пост.

Очевидно, не просто так розкручуванням цього посту займається, наприклад, директор центру політичної кон'юнктури та досвідчений політичний інтриган Алєксєй Чєснаков, який, у свою чергу, є близьким соратником "репресованого путінським режимом" за розкрадання на Україні (саме в цьому контексті варто писати не "в", а "на Україні", бо фінансові засоби, що виділялися на різного роду кремлівські проєктики в Україні, очевидно, в Україну ніколи так і не потрапили) Владислава Суркова.

Колись молоді пітерські вовки, а зараз кремлівські передпенсіонери випили стільки крові, що її запах, здається, — єдине, що оживляє їх вампірські тільця і мізки. Казкові гроші вони вже мають давно — і це їх більше не збуджує, тим більше, що фінансові потоки до їх кишеней не ослабнуть ніколи. Росія ослабне. Та власне вже. Але красти в ній влада завжди буде в масштабах, пропорційних території та прирордним багатствам країни (можливо, масштаб корупції — це єдине, що впевнено робить Росію великою).

Тому єдиним енергетиком російських правителів стала кров. Настільки, що Путіну вже мало крові українців. Він хоче крові ближніх — генералів, радників тощо. І він не звик собі відмовляти у своїх бажаннях. Саме ці бажання, схоже, викликають політичні судоми у чортів калібру поменше. У тих, які з одного боку з жахом думають про те, що в тазику з кров'ю, в якому Володимир Володимирович щодня омоложує ноги, може бути і їх кров, а з іншого боку — мають достатньо хворобливу фантазію, щоб уявити себе на місці того, хто приймає омолоджуючі ванни з крові.

Росія приходить в рух. В рух її приводять і невеличкі бісики, що дезертирують з поля бою в Україні чи навіть до України, і батьки перемолотих в мʼясорубці хворобливих путінських геополітичних фантазій дітей — адже пропаганда вбила в їх тупуваті голови, що їхні діти герої, а військкомати з ФСБ, боячись, що народ пережере кривавого фаршу, заборонили згадувати про смерть цих "героїв", поставивши цим у ступор навіть найбільш затятих прихильників вигадки про "русскоє вєлічіє".

Але невдоволені і генерали. Розбещені путінським придворним етикетом, вони свято вірили, що велич Росії походить від розміру їх статків, а Путін — вожак зграї, який не дає образити своїх. І вони зараз не можуть повірити, що, виявляється, Путін реально вірить у всю ту беліберду про велич. Вони ж усе життя були переконані, що від них вимагається лише погоджуватися, піддакувати та вдавати те, що говорив Путін. Тепер же від них вимагають не вдавати, а продемонструвати. А це зовсім інші правила, які ніхто не обговорював і на які ніхто не погоджувався.

Тому декому довелось виїхати аж на ротні опорні пункти в районі Чорнобаївки чи Ізюму, де по ним непогано відпрацьовує українська артилерія.

Але і це не вберігає верхівку від репресій.

А тут хочеш не хочеш, але тема Гааги звучить все частіше і виразніше.

Тому Росія приходить в рух. А точніше — починає шарахатись. Історично ця країна через власну географію, некерованість і безалаберність ніколи не уміла мирно передавати владу.

Передчуття великих потрясінь і тваринний страх примушують Дімона гнати. Він реально жене в своїх постиках, намагаючись переплюнути Путіна у фривольності, несмаці, Лаврова — в хамстві, а Скабеєву — в ідіотизмі. Путіну цей гон можна "продати" — бачиш, як я за тебе і твою лінію стараюсь. А усім іншим це продається ще краще — бачите, є запасний, якщо не кращий, то точно не гірший за Путіна. І багато хто за цей гон вчепиться, як за рятівну соломинку.

А за що ж ще? Революції ж в Росії не буде. Тим більше — народної. А ось хто кого зжере у внутрішніх переворотах — це питання. Путін теж не знає відповіді на це питання, а тому щоразу глибше і довше ховається під землею. Непогана ідея в його становищі — звикати до землі.

А Дімон поки сподівається нехитрими піар-ходами (на хитрі там щось не виросло) сподобатись хоч кому-небудь. Зрештою, кажуть же, що місце коміка звільнилось. Хай побореться.

Оригінал