Російські "ліберали" рвуться в Україну з однією метою

Розуміючи, що в РФ вже немає жодного шансу, вони хочуть будувати затишну, дружню, демократичну Росію тут

У мене є власне припущення щодо надання Нєвзорову громадянства за "видатні заслуги перед Україною". І воно трохи складніше, ніж просто вторинність чи психозалежність від метрополії.

Уявіть собі. Ви росли в суто радянсько-російській культурній рамці, знаєте і доречно цитуєте Пєлєвіна/Сорокіна/Єрофєєва, бачите культурний світ через лінзу умовного Дудя/Латиніной/Бикова/Сноба/Дождя, сприймаєте українсько-російську війну як непорозуміння, ну або, наприклад, як умовний Б. Шефір ("війну затіяли, щоб підзаробити грошенят з того й іншого боку"), що можна все порішать, бо росіяни — нормальні, понятійні пацани, зрозумілі люди, на відміну від місцевих упоротих з нав'язливими ідеями про мовні квоти, ідентичність, декомунізацію, армовір та інший чьос.

Словом, вірите, що ми домовимося з росіянами на "добре освітленій вулиці" (с). З часом ви починаєте розуміти, що ваша версія світу не робоча, щось не так. Але іншого базису, окрім совкового, у вас немає. Тому ви далі шукаєте опертя у "великій культурі" і в "хороших русских".

І тут 24 лютого приходять росіяни і починають проти вас повномасштабну, варварську, геноцидальну війну.

Я можу помилятись, але мені здається, що є велика ймовірність, що після такого ляпаса від пушкіністів, ви не захочете, щоб ті люди, яких ви вважали упоротими — як казав мені один народний депутат — "национально обоспокоенными", стали свідками вашого провалу, вашої ганьби. Свідками того, як рушиться ваш світ. Вам ціннісно ближчими будуть "новопрозрівші".

Саме тому у відповідь на звернення журналістів "Медіаруху" МКІП відповіло, що ведучі каналів Медведчука, які "перейшли на бік України", цілодобово боряться з ворогом. А от "частина медіаспільноти", яка і була на боці України, а тому вважає, що проросійським ведучим не місце в ефірі, "сіє конфлікти всередині суспільства" і "робить щілину в нашій обороні перед Росією".

Саме тому "прозрівший" Нєвзоров, автор серії репортажів про радянсько-російських солдат і ОМОН у гарячих точках в 90-х (Вільнюс, Придністров'я, Нагорний Карабах), колишній депутат Держдуми чотирьох скликань, радник гендиректора "Первого канала" Ернста, довірена особа Путіна 2012, якому заборонений в'їзд до Литви як воєнному злочинцю, раптом відкриває прямо під час війни білий список "хороших русских" і блискавично отримує громадянство "за визначні заслуги". Ну а шо? Перейшов на бік України.

Саме тому "Інтерфакс" на голубом глазу анонсував пресконференцію ще однієї "прозрівшої" пропагандистки Овсяннікової. Ну перейшла ж, нє? Готова була навіть разоблачіть роспропаганду прямо на пресконференції.

Я б промовчала, бо з усіх сил стараюся не робити "щілину в обороні країни". Але є важливий момент. Ми ж розуміємо, що вся ця російська ліберальна діаспора, яка мовчки сидить зараз в Грузії, Ізраїлі, Сербії, на низькому старті і готова до переїзду сюди в Україну, як тільки перестануть стріляти чи намітиться перелам? Вони в курсі, що в РФ шансів немає на десятиліття, а жити в чужомовних маленьких країнах, в незрозумілому статусі, нікому не хочеться. Вони готові їхати сюди, формувати нам тут "смысловые облака", будувати тут затишну, дружню, демократичну Росію. Словом, все, як Латиніна у березні мєчтала.

Тільки, будь ласка, не треба мені розповідати, що "прозрівші" не заглядатимуть їй до рота. Для цього треба хоча б кілька поколінь санітарної зони.

Оригінал