Путін атакує Лавру, бо точно знає - він там вже не помолиться
Моторошне святотатство із руйнуванням Свято-Успенського собору Лаври, яке вчинила Москва минулої ночі, говорить насамперед про безсилля Путіна. Ці страшні удари свідчать: росіяни вже відкинули ідею привласнити Київ, Україну та її історію. Це остаточний крах їхніх планів та зусиль, це їхнє визнання поразки у війні. Що залишається нам у такій ситуації?
Удар по Лаврі означає, що Путін уже не сподівається там "помоліцца", як планував раніше, і що Київська Лавра уже не "русская святиня", як вони твердили у 2022.
Це ніби й очевидно, але треба собі про це нагадувати, бо руйнування тисячолітніх храмів, пам'яток культури, які повинні б були тривати вічно, створює у нас відчуття розгубленості й апокаліпсису. На це, зокрема, такі удари й розраховані. Але ж справа в тому, що ці удари свідчать якраз про абсолютно протилежне.
Москва б'є не просто по нашій святині, а по власних символах і це виглядає просто епічним крахом
Росіяни з розпачу стріляють у власну фальсифікацію про "спільну колиску", "православну духовну єдність", "один народ", словом, у міф, який їм так і не вдалося нав'язати. У все те, до чого не вдалося дотягтися і загарбати. До речі, як там поховання засновника Москви? А могила Столипіна? А МП? Москва б'є не просто по нашій святині, а по власних символах і це виглядає просто епічним крахом.
Нам руйнування наших історичних пам'яток звісно, дуже болить, і треба бути готовими, що руйнування ще будуть (я боюся навіть думати, які київські храми Росія спробує знищити в найближчі місяці). Але треба весь час пам'ятати, що оці наші втрати означають поразку ворога. Поразку.
...іноді навіть знищене, зруйноване, та просто попіл - може також і посилювати нас, перетворюватися на найважливіше спільне пережиття
Я розумію, що тут нема що бити у барабани. Архіви горять, пам'ятки нищаться. Але всередині людини все так влаштовано, що іноді навіть знищене, зруйноване, та просто попіл - може також і посилювати нас, перетворюватися на найважливіше спільне пережиття, спільний сенс, яким би трагічним він не був. Мені подобається поняття "духовний еквівалент", який зрештою стає міцнішим за камінь і змушує відбудовувати зруйноване каміння .
Стійкості нам, успіхів нашим Силам оборони. Російську імперську машину доведеться далі розбирати на запчастини - завод за заводом, нафтопереробку за нафтопереробкою, склад за складом, аеродром за аеродромом, доки вона не втратить здатність руйнувати наші міста і забирати людські життя.
Коментарі