Ключ до мрій Путіна лежить на нашому півдні

Тому саме там буде вирішуватися остаточний результат російсько-української війни

Найбільші європейські битви з часів Другої світової війни нині вирують на сході України. Однак у той час, як міжнародна увага прикута до монументальної битви за Донбас, остаточний результат російсько-української війни, швидше за все, вирішуватиметься в сотнях кілометрів далі на південь, — пише Тарас Кузьо для Atlantic Council.

Коли війна тільки розпочалася 24 лютого, мало хто передбачав таку тривалу та масштабну кампанію. Навпаки, Кремль планував швидку і всеосяжну перемогу, яка різко зупинить євроатлантичну інтеграцію України та поверне країну в орбіту Росії.

Натомість Росія рішуче програла битву за Київ і була змушена повністю відступити з північної України. Володимир Путін відреагував на поразку на півночі, перегрупувавши і зосередивши свої сили на сході України, де Росія продовжує повільно, але неухильно просуватися вперед, сплачуючи високу ціну втратами та бойовою технікою.

Росія, переможена на півночі, й воююча на сході, досягла найбільшого прогресу в кампанії на півдні. Великі ділянки там захопили у перші дні вторгнення, і вони залишаються в руках РФ. Це дозволило Москві встановити сухопутний міст, що сполучає окупований Крим із російськими маріонетками на Донбасі, створеними вісім років тому. Українським військам вдалося запобігти подальшому наступу на ключовий порт Одесу, але Києву наразі не вистачає збройних сил і важкої військової техніки для звільнення регіонів, які перейшли під контроль РФ.

Оскільки Росія прагне зміцнити контроль над окупованими територіями, а українські війська готуються до контрнаступу, боротьба за південь України далека від завершення. Її результат, ймовірно, визначить, чи зможе Володимир Путін досягти цілі щодо знищення української державності та включення значної частини країни до нової Російської імперії.

Міжнародним партнерам України життєво важливо зрозуміти, що деокупація півдня — перегони з часом, оскільки Кремль зараз робить активні кроки щодо включення цих територій до складу РФ. Українські державні символи прибирають із громадських місць, у місцевих школах запроваджують російську навчальну програму, а українська гривня замінюється російським рублем. Там відключені українські ЗМІ, інтернет-сервіси та оператори мобільного зв'язку.

Ті нечисельні місцеві колабораціоністи, яких вдалося знайти, стають російськими маріонетками. Тим часом, місцеві виборні посадові особи, журналісти, громадські діячі та ветерани армії піддаються облавам і викраденням на фоні зростаючої кількості повідомлень про тортури та страти. Десятки тисяч мирних жителів зазнали насильницької депортації. Останніми днями Путін оприлюднив плани щодо видачі російських паспортів мешканцям Херсонської та Запорізької областей. Тим часом, високі кремлівські чиновники заявили, що Росія прийшла туди "назавжди".

Битва за південь залежатиме від контролю над Херсонською областю, що знаходиться на північ від Криму. Не буде перебільшенням сказати, що майбутнє України як життєздатної незалежної держави може залежати від відновлення контролю за цим регіоном. Для Москви ставки настільки ж високі. Окупація Херсона дозволяє Росії постачати прісну воду в окупований Крим і має важливе значення для путінського сухопутного мосту, що сполучає півострів із російським кордоном через Бердянськ та Маріуполь.

Херсонська область також є плацдармом для подальшого наступу Росії вздовж узбережжя Чорного моря у сторону Одеси. Це дозволило б Кремлю відрізати Україну від моря та завадити планам зі зняття нинішньої російської морської блокади з українських портів на Чорному морі. Панування Росії на південно-східному узбережжі України, що тягнеться від Криму до кордону з Росією, вже дозволило Москві перетворити Азовське море на російське озеро. Повне блокування доступу країни до Чорного моря завдало б смертельного удару по українській економіці, орієнтованій на експорт, і не залишило б іншого вибору, крім як погодитися на мир на умовах Москви.

Південь України має не лише стратегічне значення, а й велике символічне значення для Росії. Після захоплення Криму та початку бойових дій з Україною навесні 2014 року кремлівські чиновники та російські націоналісти воскресили напівзабутий царський термін "Новоросія" для позначення регіонів сходу та півдня України, які вони хочуть приєднати. Путін не раз звинувачував перших більшовицьких лідерів у тому, що вони помилково передали радянській Україні ці південні області, заявляючи, що вся ця територія насправді — "давньоруська земля".

Майбутні бої на півдні, ймовірно, стануть найбільшими кривавими за всю війну. Україна зіткнеться з російськими військами, які займають добре підготовлені оборонні позиції, які також матимуть вигоду з матеріально-технічних переваг підтримки з повітря та поповнення запасів із близького територіально, окупованого Криму.

Щоб досягти успіху, українським військам необхідно буде досягти якогось перепочинку на сході України, що дозволить сконцентрувати сили на півдні. Ще одним важливим фактором стане своєчасне постачання важких озброєнь від міжнародних партнерів Києва, зокрема далекобійної артилерії, ударних безпілотників та реактивних систем залпового вогню. Західна розвідка також матиме життєво важливе значення, оскільки Україна прагне повторити успіхи, досягнуті протягом першого місяця війни.

За лінією фронту українські партизани та загони спеціального призначення відіграватимуть важливу роль у порушенні пересування російських військ, знищенні життєво важливої ​​інфраструктури та в усуненні колабораціоністів.

Час має важливе значення. Хоча було б безглуздо поспішати з наступом, таким важливим для ширших військових дій, як визволення півдня України, було б теж небезпечно надто довго чекати. Росія явно поспішає анексувати регіон. Багато спостерігачів очікують, що Москва наполягатиме на анексії найближчими місяцями, можливо, одночасно з паралельними зусиллями на Донбасі. Це, ймовірно, супроводжуватиметься подальшими порушеннями прав людини, оскільки Кремль прагне зміцнити позиції та змусити замовкнути будь-яку місцеву опозицію.

Якщо Росія не буде змушена відступити з півдня, всі зусилля по досягненню миру шляхом переговорів виявляться марними і призведуть до паузи перед наступним раундом боїв. Цей регіон просто надто важливий і його не можна залишати під контролем Кремля. У ньому — ключ до мрій Путіна про нову Російську імперію, і водночас він необхідний для подальшого існування України як незалежної держави.

Якщо українським силам вдасться покласти край російській окупації півдня, вони врятують країну, завдавши потенційно смертельного удару по експансіоністським планам Москви. Це давно було слід зробити. Через більш ніж 30 років після розпаду СРСР путінська Росія залишається безкомпромісною імперіалістичною країною. Пора викинути ці імперські амбіції на звалище історії.

Переклад Gazeta.ua