Разом з нею настане кінець претензіям Росії на статус військової наддержави та всьому режиму загалом

Коли 24 лютого Володимир Путін розпочав вторгнення в Україну, він планував блискавичну кампанію, яка завершиться за лічені дні поваленням прозахідної влади України та поверненням країни в орбіту Росії. Проте все пішло не за планом. Російські війська зазнали катастрофічних втрат і не змогли досягти своїх ключових цілей, тоді як Україна вперто бореться і вже заручилася підтримкою всього демократичного світу, — пише Тарас Кузьо для Atlantic Council.

У міру того, як війна наближається до тримісячної позначки, у Путіна швидко закінчуються можливості уникнути катастрофічної поразки, яка зруйнує претензії Росії на статус військової наддержави та поставить під загрозу майбутнє всього режиму.

За британськими оцінками, Росія вже втратила приблизно третину зі 190 тис. сил вторгнення, зібраних у лютому 2022 року. Путін вирішив вторгнутися за допомогою цих явно неадекватних сил через поєднання хибних розвідданих та власної віри в російські націоналістичні догми, які переконали його в тому, що українська громадськість зустріне російських солдат, як визволителів, із квітами.

Натомість війська зустріли виключно вороже, і невдовзі пішли повідомлення про серйозні втрати на полі бою. На фоні наростаючих невдач Росія програла битву за Київ і була змушена повністю відступити з північної України. Зовсім недавно російські війська відтіснили з-під Харкова, а довгоочікуваний наступ на Донбасі просувається болісно повільно.

Найбільш очевидним варіантом для Путіна на даному етапі була б ескалація конфлікту шляхом переходу від сьогоднішньої так званої спецоперації до офіційного оголошення війни і повної мобілізації. Це могло б допомогти заповнити прогалини, які збільшуються, в лавах російської армії, але суспільна протидія мобілізації може також дестабілізувати внутрішню ситуацію в Росії в той час, як Кремль вже параноїдально ставиться до можливих ознак повстання. Можливо, цей страх перед опозицією допомагає пояснити, чому в останні місяці за підозрілих обставин загинула значна кількість олігархів та членів їх сімей.

Мобілізація також не обов'язково призведе до створення тієї бойової сили, яка зараз потрібна Путіну. Армія, що складається з призовників і резервістів з обмеженою військовою підготовкою, не зможе зрівнятися з загартованими у боях і високомотивованими українськими військами, озброєними чудовою західною зброєю.

Найближчими місяцями скрутне становище Путіна, ймовірно, погіршиться, що зробить його вторгнення в Україну ще більш провальним. Західні санкції почнуть впливати з кінця літа, позаяк нездатність Росії замінити західний імпорт неможливо приховати, а заощадження простих росіян починають вичерпуватися. Показники безробіття, ймовірно, досягнуть рекордно високого рівня, а економічні прогнози погіршаться, бо витрати через міжнародну ізоляцію продовжують зростати.

Зростання поінформованості громадськості про похмуру військову ситуацію в Україні посилить похмурий настрій. Якщо виходити з поточного рівня виснаження, то до вересня російська армія втратить 50 тис. осіб. Такі втрати абсолютно безпрецедентні для великої держави в сучасній війні й не можуть бути повністю пояснені тим чи іншим чином, замасковані кремлівською пропагандистською машиною.

Наразі Кремль стикається з рядом паралельних викликів, намагаючись запобігти повному провалу невпевненого вторгнення в Україну.

Немає більш нагальних проблем, ніж кількість російських солдатів, які відмовляються воювати в Україні. Повідомлення про опір з'являлися з перших днів війни, і їх кількість продовжує зростати. Дедалі більше російських контрактників звільняються з армії чи просто відмовляються воювати в Україні, а члени "Національної гвардії" Росії нібито стверджують, що, за законом, вони зобов'язані служити лише в межах кордонів РФ.

Інші форми протесту були більш неформальними. Велика кількість російських військових просто кинули свої танки і бронетехніку в Україні та втекли або здалися. Це дозволило українським військовим отримати понад 230 російських танків, що принесло Росії небажаний статус постачальника зброї номер один для України.

Моральний дух путінських сил вторгнення зараз здається близьким до межі. Гнів на некомпетентних офіцерів призвів щонайменше до одного інциденту, коли солдати задушили командира. Тим часом СБУ перехопила численні телефонні розмови російських військових, які дзвонили додому та описували пекло, яке їх чекало в Україні, та приголомшливі масштаби втрат в російських частинах.

Переклад Gazeta.ua