Нашого минулого життя більше не існує

Починаючи жити з чистого листа, треба пам'ятати: чистий лист — то не зовнішні умови, а ти сам

Вчора потрапила на конференцію підприємців у Вісбадені. Там багато говорили про цілі, плани, стратегії. Після виступів ми спілкувалися у холі. Коли люди дізнавалися, що я з України, вони казали теплі слова, аж раптом я почула до себе: "А які в тебе подальші плани у Німеччині?". І я застигла.

Плани тепер відчуваються як дещо примарне. Знаю, що це відчуття згодом мине. Але ще два місяці тому я була як ніколи впевнена у тому, що маю робити і що воно мені дасть. Крок за кроком. Раніше, за два роки до цього, перед першим локдауном, я теж мала чіткий пречудовий план. А потім в один день втратила можливість вільно пересуватися світом і навіть містом. Всі плани було вщент зруйнувано. До того ж у мене відібрали можливість колишньої соціалізації з живим спілкуванням (а мені це конче необхідно!). Я важко входила в новий ритм, але витримала і викохала новий план. Не такий грандіозний, але класний. Напередодні Нового року впевнилася, що всі мої рішення та стратегії вірні, тож викинула усе зайве. Ще 23 лютого я була дуже впевнена і рішуча. І ось у травні я вже стою посеред конференції у Вісбадені та спілкуюся з підприємцями-мігрантами, і цього я аж ніяк не планувала і навіть уявити собі не могла, що так може статися. Отже, чи є в мене новий план?

Ми всі мали якусь мету та знали, що робитимемо, коли прокинемося вранці 24 лютого. Але наш світ зламався. За цей час ми всі втратили своє колишнє життя. Хтось — професію, хтось — житло, хтось — рідне місто, хтось — рідну людину, а хтось — взагалі все це одразу… Пам'ятаєте, як часто ми раніше казали у серцях, що готові почати жити з білого листа? Як ми були впевнені, що готові і зможемо. Як ілюзіонували, що нове життя — то, скажімо, переїзд до іншої країни, але поступовий, з ретельно відібраними речами і коли всі твої близькі у безпеці. Але ж хіба то з "нового листа"? Виявилося, що ні. Виявилося, що з нового листа — то те, через що ми проходимо зараз.

І неважливо, чи ти виїхав, чи ти лишився в рідній країні. Минулого життя більше не існує. Бо чистий лист — то не зовнішні умови, а ти сам. Почати потрібно з чистого себе, тобто з нового, такого, як діє та мислить інакше. Тільки так уроки війни будуть вивченими, і можна стати сильнішим.

Останніми днями я дуже гостро відчуваю: якщо не зміню своєї поведінки, то немає ніякого сенсу. Бо справа не в планах. Світ надто складний, аби точно знати, що цього разу вони не зруйнуються. Вони можуть бути знищені у будь-яку мить. І у мирний час також. Це важко і зневірює, відбирає мотивацію. Але ж я хочу стати сильнішою чи ні?

Виявилося, що стати сильнішим, то сказати собі: "Так, у мене є новий план. Так, я маю знову почати спочатку. Так, цей план теж може бути зруйновано. Але це і є життя".

Адже життя — це не те, скільки планів нам вдалося реалізувати. Життя — це те, як ми їх адаптували до реальності. Життя — це бути у реальності.

Оригінал