Рашизм здається "культом сили". Але лише на перший погляд

У їхній викривленій реальності сила — це ігнорування цивілізації

Рашизм, що спершу був лише словесною метафорою, яку використовували для ототожнення фашизму, а також ідеології та практики путінського режиму Московії, все міцніше входить в офіційний політичний дискурс (і не лише України). Про це свідчать і появи статей у різномовних версіях Вікіпедії, і заяви політиків.

Зокрема, президент Зеленський під час останньої прес-конференції згадував про рашизм, порівнюючи його практику терору по відношенню до громадян із практикою фашизму. На думку нашого президента, це все вивчатимуть нові покоління під час уроків історії. Я ж можу лише сподіватися, що так все і буде, бо невивчені уроки з минулого завжди мають трагічні наслідки для сучасності.

Але що ж таке цей "рашизм"? Немає ж якоїсь універсальної книги, де все викладено. Є і "філософія" Ільїна, і фолк-хісторі "Нової хронології", і "басні" про вигадування України (від "австрійського генштабу" й до Леніна). І звіряча ненависть до всього людства, яке має унітази і міксери.

Чи є у цього всього якісь підвалини? Мабуть, їх можна виділяти багато, але чималу роль відіграє культ сили, яким просякнутий весь рашизм. "Я сильний — значить правий".

Коли зараз намагаються пробити "броню рашизму", розказуючи про нові та нові злочини недодержави, то у відповідь особливої реакції й немає. Вони формально відповідають, що вбивства у Бучі — це "фейк". А самі дуже задоволені тим, що не фейк, бо це, з точки зору викривленої рашизмом свідомості, є свідченням "сили".

Вони чинять злочини у чужій державі — вони "сильні". Вони бомблять чужі міста — вони "сильні". Вони мають бути сильними, їх мають боятися. Це головне. Це відчуття приналежності до сильної зграї, яка буде "рвати усіх", а тому й тобі, як учаснику зграї, щось перепаде.

А от що їх реально хвилює? Приміром, історія "Москви" (що крейсер). Не дивно, що саме ситуацію з флагманом флоту найбільше секретять, приховуючи не просто кількість жертв, а саму можливість жертв. Це ж слабкість, виразна слабкість недоімперії, а слабкість породжує страх. А страх — це розпад усієї конструкції, бо виконувати злочинні накази дуже легко лише тоді, коли переконаний, що не будеш нести відповідальність.

З цього культу сили походить і відкидання розвитку та цивілізації (це ж "слабкість"), відкидання нормальних людських відносин, моралі, норм... Вони відкидають сторіччя прогресу людства, аби повернутися у зрозумілий та близький палеоліт, доповнений ракетами та танками. Рашизм — це, по суті, і є палеоліт з танками, ракетами та маєтками для вождів.

… Але що буде, коли носії "культу сили" збагнуть, що ніяка вони не сила? На що тоді спрямують свою звірячу лють, на кого? Видовище буде справді дуже і дуже цікаве.

Оригінал