Російська культура перетворюється на "криваві алмази"

Ніхто не захоче мати відношення до того, що виправдовує війну

Російська культура і російський культурний продукт — це товари виключно на експорт, а не для внутрішнього вжитку. Щось на кшталт осетрового кав'яру чи алмазів з бідних африканських країн, які добувають сотнями бідні аборигени, але самі ніколи не мають з них ні копійки.

Недавно наш славетний земляк Сергій Притула слушно зауважив, що гріш ціна такій культурі та літературі, якщо на ній повиростали такі люті вбивці, ґвалтівники та мародери.

От тільки справа у тому, що ні три чверті російського народу, звідки набирають багнети на війну, ні ті, хто ними зараз керують, не мають жодного стосунку ні до культури, ні до літератури. Їх культура — це тюремний шансон і блатняки. Вони продукт країни, половина якої сиділа, а інша половина їх сторожила.

Тому охорона ретельно обшукує аборигенів, щоб вони не ховали десь у роті чи між пальцями російську культуру, і відбирає знайдене. Це не для тебе, бидлото. А на продаж. Ти сідай в іржавий танк і їдь на війну.

Про сучасний Рим є гарний жарт, що це студент, який за гроші показує туристам труп своєї бабці. Так от сучасна Росія — це неосвічений люмпен, який розпродує рештки фамільних коштовностей, відібраний у аристократів, котрих сам же ж колись і розстріляв.

Росіяни пишаються Єсєніним, якого закатрупили до смерті чекісти, аж прогнули череп. Охають на Мандельштама, якого згнобили в ГУЛАГу. Ахматову, чоловіків та сина якої розстрілювали та арештовували на довгі терміни, а її саму переслідували все життя. І таких десятки. Письменники та поети, вчені, лікарі. При чому це робили ті, прямий ідеологічний нащадок яких очолює зараз Кремль.

Саме тому для алмазів, видобутих на території країн Африки, де владу очолюють диктатори або ведуться війни, на Заході придумали термін "криваві алмази". І прийняли закон, який забороняє купувати ці алмази, видобуті спеціально для того, аби фінансувати продовження війни.

Саме тому російська культура та література на експорт, така люблена західними режисерами та різними інтелектуалами, поволі перетворюються на "криваві алмази", і від них відсторонюються. Не просто від росіян як від етносу, а саме від культури, яка стала ширмою для нео-чекістів і фінансує війну.

І може ситуація з крейсером "Москва" та рускім корабльом справді має дивовжне співпадіння, але, як на мене, то незмірно дивовижніше співпадіння та алюзію має найзнаковіший твір російської літератури, який сторіччями нахвалювали світові критики.

Розповім коротко сюжет. Колишній бідний санкт-петербурзький (!!) студент довго виношує ідею вбивства, роздумуючи над тим, що деякі люди мають моральне право на вбивство, і навіть порівнює себе з Наполеоном. Але потім довідується, що він "не Наполеон", і настає невідворотне наказаніє.

За його прєступлєніє.

Оригінал