Чому в Росії переміг фашизм
Його личинка довго розвивалася у суспільстві, як паразит у тілі комахи
Напрочуд легко, як по маслу, зайшов у російську публіку новий фашизм. Я довго не міг повірити, що люди, які виросли в СРСР, зможуть схвалювати бомбардування Харкова та Києва. Це ж порушення якогось уродженого морального табу, ніби бомбити свою країну, рідне місто, бити власну матір. Проте, не лише схвалюють, зловтішаються. Не всі, звичайно, але дуже багато.
Справа, мабуть, ось у чому. Личинка фашизму довго розвивалася у суспільстві, як паразит у тілі комахи. А за Путіна вона просто з'їла мозок суспільства і самого Путіна.
Хвилина спогадів. За часів мого радянського дитинства було лише дві масові ідеології: офіційний казенний комунізм-інтернаціоналізм, у який вже ніхто не вірив, і низова ксенофобія, що переходила у відвертий нацизм. Не перераховуватиму всі лайливі прізвиська, якими росіяни нагороджували своїх побратимів по "братству радянських народів". Скажу тільки, що чув їх щодня: на подвір'ї, у школі, у трамваях, у чергах.
Ксенофобія батьків передавалася дітям. Серед молоді стала модною класична нацистська естетика. Біля нашої школи всі гаражі та сараї були густо замальовані свастиками, а вітали один одного багато старшокласників виключно німецькою мовою: Х.. Г...!
Ксенофобія батьків передавалася дітям
Ні ліберальні, ні соціалістичні, ні християнсько-демократичні ідеї не були масово популярні серед молоді в брежнєвсько-андропівському СРСР. Було модним лише наслідування нацистів, особливо в естетиці. На початку 1980-х у моїй школі, наприклад, майже всі хлопчики-десятикласники одного з класів відкрито оголосили себе нацистами.
Існувала вже тоді й нацистська українофобія. Крім свастик і фанатських написів, моє місто було розмальоване гаслом "... – не люди", що ображало за національною ознакою гравців київського Сокола.
Під час перебудови та раннього Єльцина фашисти, усілякі Проханови і Васильєви, рухи "Память" та "Русское национальное единство" програли боротьбу за владу. Проте за пізнього Путіна їхня ідеологія стала державною. З тактичних міркувань відвалився лише антисемітизм, але, певен, його час, на жаль, ще прийде.
Фашизм тлів у СРСР, був загнаний у маргінез за Горбачова-Єльцина, а за Путіна став основою ідеології та політики держави. Сталося це без масового опору суспільства, яке до такого повороту давно готове.
Коментарі