Дратує внутрішня політична війна. В України зараз один ворог
Вистояти, обіграти, перемогти можна тільки разом
Я не обирала Володимира Зеленського президентом, але він президент моєї країни.
Найбільше мене бісить зараз тема, хто кому ворог і опонент. Найбільше дратує політична війна один з одним і поділ інтелектуального поля на "свій" і "чужий", безкінечна телегра "Хто найрозумніший?".
При кожному президентові є коло людей, котре міцно тримає "першого" в оточенні і підігріває: "він на ефірі про вас сказав це", "на дні народженні у неї ми бачили того", "він працює на нього", "його медіа на вас щодня таке лиє"… Загалом, це нічим не відрізняється від базару. Хіба що "президентський" елітний і платити інколи треба життям, кар'єрою чи бізнесом.
Місяць тому на одному з ефірів, я сказала Давиду Арахамії, що президент Зеленський – єдиний з президентів, хто не радиться з попередниками, не зустрічається з президентами України, не говорить з лідерами фракцій. Давид тоді мені відповів, що він ніколи не буде зустрічатися з п'ятим, а президенти Кучма і Кравчук працюють в ТКГ у Мінську. Мене це здивувало, бо в України зараз один ворог – Путін.
Попередників-президентів теж обирав ураїнський народ, політичні партії, котрі присутні у Верховній Раді мають підтримку людей, тому з ними треба зустрічатися, говорити і радитися. Це має бути щоденний мозковий шторм, вироблення рішень, втілення їх у правові документи, інформування українців і світу.
Має бути щоденний мозковий шторм, вироблення рішень, втілення їх у правові документи, інформування українців і світу
Вчора це сталося: зустріч президента з лідерами фракцій. Володимиру Зеленському для захисту України мало "зеленої" монобільшості, йому конче необхідна політична парламентська потужна коаліція проти Путіна. А не внутрішня політична війна.
З хорошого. Останні два дні демонструють, що президент Зеленський починає чути. Це відчувається в його зверненнях до нації. І нема значення: це пропозиції лідерів інших політичних сил з трибуни парламенту, це цілі цитати з прямих ефірів інших політиків чи бачення політичного запеклого опонента. І це добре.
Зараз ніхто не бажає зла президенту Зеленському, бо на кону – рідна земля.
Вистояти, обіграти, перемогти можна тільки разом.
Хочу аби фрази "Я ж президент, Міша" залишились в минулому. Президент – не носіння уявної корони, а вміння ухвалювати непопулярні сильні рішення та відповідати за них. Президент – це знаходження сил в собі спілкуватися з політичними опонентами.
Чуйте, президенте! Пора!
Миру нам всім!
