У чому секрет кубинського довголіття

Якби українці їли так багато бобових і овочів, були би точно здоровішими

Коли приїжджаєш на Кубу, а я переконана, що багато з вас сюди коли-небудь прилетять, маєш відвідати і Гавану. З Варадеро можна найняти таксі, як правило, старий автомобіль і, минаючи вічнозелені сади та ліси, маленькі містечка та селища, доїхати до столиці острова Свободи.

Будинки обабіч центральної дороги переважно скромні, є і дуже бідні, і ті, які ми називаємо трущобами. Багато старих машин, вихлопних газів і безпритульних собак та котів. Бідні тварини мають виснажений вигляд, часто без шерсті, одні ребра та кістки, порпаються на спеці у поросі в пошуках хоч чого-небудь поживного, і це гнітить неймовірно.

Кубинці, революція, картки і кава з бобами

Одяг і взуття на людях – майже суцільний секонд-хенд, магазинів немає ніяких. Як сказав наш гід, 69-річний кубинець Педро, з пенсією в 16 доларів: "Я не розумію, як ми живемо, якщо у нас нічого немає". Все по картках і все у дефіциті.

Кава для кубинців – навпіл зі смаженим меленим горохом, шоколад у країні – як другі гроші, хоча і вирощують какао-боби. Революційні гасла та зображення Фіделя і Че Гевари живуть на сувенірній продукції, а звичайні кубинці, особливо молодь, мріє виїхати з країни і виїжджає у пошуках іншого життя.

Лише зараз держава почала говорити про кредити для ведення фермерського бізнесу, проте люди не вірять, демотивовані.

Гавана, Гемінґвей, Ісус

Гавана – шумне місто з дуже гарними добре відреставрованими будинками та площами, які сусідять з дуже обшарпаними страшними халупами, де живуть люди і на шнурівках сушиться всяке шмаття.

Мені дуже сподобалося, як реставрується місто: вся автентика повністю зберігається, плитка якісна, не така, як на Хрещатику, багато озеленення, затишку, кав'ярень та ресторанчиків, і всюди цей запах сигар – їх тут можна купити з рук, від самопальних дешевих – до дорогих.

Місто безпечне, я не чула про крадіжки і пограбування. Неподалік від прекрасно відреставрованого оперного театру імені балерини Алісії Алонсо є знаменитий бар Floridita, одне з улюблених місць Ернеста Гемінґвея. Там завжди жива музика, а біля бронзового погруддя письменника всі фотографуються з коктейлями.

Одне із місць, яке я хотіла відвідати – будинок Ернеста Гемінґвея. Він зберігся повністю в тому вигляді, в якому його залишив письменник, який 60 років тому був впевнений, що повернеться туди знову: вся бібліотека, меблі, рожеві покривала на ліжках, декілька пар чобіт та черевиків, одяг.

Пару років тому я була в іншому його будинку, у Кі-Весті на Флориді, то той будинок у трохи кращому стані, ніж на Кубі, бо тут, кажуть, не вистачає фінансування, хоча кубинський будинок ще має великий власний парк у 5 гектарів. Гемінґвей мав хороший смак: обидва його будинки такі, що хочеться в них залишитися назавжди і жити.

Кубинський ікігай, чорні боби і шоколадна мрія

Мабуть, він має якусь іншу назву, проте, безперечно, він точно, цей ікігай, існує: кубинці завжди усміхнені, це їхнє "Ола!" на кожному кроці, їхні пісні веселі і під них відразу хочеться танцювати.

Незважаючи на бідність і відсутність продуктових магазинів, кубинська кухня дуже здорова.

У нашому готелі багато хто крутить носом, мовляв, їжа не смачна, проте з точки зору лікаря-дієтолога, яка вивчає питання харчування та довголіття, їхня їжа саме така.

Багато різних бобових: чорна квасоля, нут та горох всюди – в рисі, супах, овочевих стравах.

Багато різного рису – білого, бурого та жовтого, страв з капусти, баклажанів, юки (маніоки), солодкої картоплі (маланги і боніато) і тушкованих несолодких бананів.

Із свіжих овочів – нарізана капуста, тертий сирий буряк, морква, гарбуз, зелень. З фруктів – гуава, кавун, ананас, банани, грейпфрут, папайя.

З білкових страв – яйця варені та омлет, курка, рагу із свинини, шинка та твердий сир, йогурт, який наливають в чашки з великих скляних келихів.

Я розпитувала людей, що вони їдять. Казали, що на сніданок можуть бути яйця, чорна квасоля, бобовий суп, на обід – те саме, інколи курка, свинина рідко, бо кілограм коштує 4 долари, риба так само дорого.

Олія переважно соєва та кокосова, масла вершкового я не бачила, молоко до кави в дефіциті. Смажать небагато, в основному, тушкують та відварюють.

Мовою науки – це багато клітковини, поліфенолів і помірно білка. Якби українці їли так багато бобових і овочів, були би точно здоровішими.

Кубинське довголіття

Коли я приїжджаю в будь-яку країну, то завжди цікавлюся, скільки там живуть її мешканці. За даними United Nations Development Programme: Life Expectancy Index in 2020, Куба знаходиться на 41 місці – 77,7 років (Гонконг, Японія та Швейцарія – на першому, другому та третьому, Україна – на 114-му).

Оригінал