Дата святкування Різдва у ХХІІ столітті зміниться на 8 січня

Жодного доктринального значення календар не має

Останніми днями у соцмережах став помічати вал публікацій на тему дати святкування Різдва Христового. Ну що ж, якщо громадськість вважає це питання найактуальнішою проблемою для нинішньої України, то висловлю свою думку і я.

По-перше, дата святкування Різдва не має жодного доктринального значення у християнстві. Всі давно знають, що дата умовна, оскільки жодних достовірних відомостей про реальну дату не існує. Вірмени, наприклад, його святкують 6 січня, разом із Богоявленням. Католики та православні в усьому світі святкують окремо від Богоявлення, 25 грудня. Саме так, 25 грудня, просто за різними календарями. Частина православних церков та УГКЦ послуговуються не григоріанським, а юліанським календарем. 25 грудня за юліанським календарем – це і є 7 січня за григоріанським. Окремо зауважу, що це лише зараз так. Різниця між календарями поступово збільшується: у ХІХ столітті 25 грудня за юліанським календарем – це було 6 січня за григоріанським. А у ХХІІ столітті 25 грудня за юліанським – це буде 8 січня за григоріанським. Інша частина православних церков та римо-католики послуговуються григоріанським чи новоюліанським календарями. Жодного доктринального значення календар не має.

Разом з тим, так склалося, що для українців питання церковного календаря протягом століть було і залишається маркером нашої національної ідентичності. Причому не "позитивним", а "негативним". Тобто ми святкуємо Різдво не разом з тими, на кого хочемо бути схожими, а навпаки, так, щоб відрізнятися від тих, з ким ворогуємо. У ХVI-XVII століттях на українців у Речі Посполитій поляки чинили сильний асиміляційний тиск, і календарне питання стало для свідомих українців принциповою відмінністю українця від поляка. Аналогічні процеси відбувалися в Галичині під час національного відродження ХІХ століття. Ще у 1930-х роках в жодного свідомого галичанина не виникало сумнівів, що українці мають святкувати Різдво саме за юліанським календарем, щоб відрізнятися від основного на той момент асимілятора та ворога – поляків, які святкують Різдво за григоріанським. Саме тому УГКЦ і досі настільки привержена до юліанського календаря.

Нині ситуація кардинально змінилася. Серед українців набирає обертів рух за перехід на григоріанський чи новоюліанський календар. Але мотивація, як і раніше, не "позитивна", а "негативна" - "щоб відрізнятися від московитів". Я можу помилятися, але припускаю, що саме у наддніпрянських єпархіях ПЦУ та УГКЦ найбільше прихильників переходу на "новий стиль", бо все їхнє церковне життя протікає у конкуренції з московською церквою. Натомість у Галичині, де ще жива пам'ять про протистояння з поляками, цей перехід може бути сприйнятий негативно.

Варто згадати також діаспору. Для українців на Заході юліанський календар є одним з маркерів їхньої національної ідентичності у глобалізованих суспільствах ЄС чи Америки. Наприклад, у Канаді всі знають, що "українське Різдво" – це григоріанське 7 січня. Тому в діаспорі багато хто теж може сприйняти перехід на новоюліанський календар негативно, адже буде втрачений один з маркерів національної ідентичності, що сприятиме асиміліяції. Тому не таке просте календарне питання, як може здаватися. Моя особиста думка – доки структури московського патріархату в Україні залишатимуться гальмом національного будівництва, вони будуть подразником та стимулом розгортання руху за перехід на новоюліанський календар. Якщо цей подразник зникне, питання умить стане неактуальним аж до початку ХХІІ століття, коли вже звична нам григоріанська дата 7 січня "несподівано" зміниться на 8-ме.