Зеленський має два обличчя
У зовнішній політиці маємо прозахідний курс, у внутрішній – антизахідний
Можна говорити багато гіркого про внутрішню політику Зеленського. А точніше – політику його оточення, яке ним успішно маніпулює.
Спершу Зеленського дуже технічно "підсадили на гачок", коли він підписав укази, зміст яких порушує Конституцію та Кримінальний кодекс. Після цього йому головна дорога з Банкової – просто під суд, з очевидних причин (склад злочину оприлюднений на сайті президента України).
Наступним кроком його досить легко умовили порушити свою передвиборчу обіцянку (одну з багатьох) і всіляко, не гребуючи геть нічим, готуватися до другого терміну. А якби ви обирали між другим строком на Банковій і першим у в'язниці, ви би що вибрали?
А якби ви обирали між другим строком на Банковій і першим у в'язниці, ви би що вибрали?
Разом з тим, до зовнішньополітичної позиції України, як її щойно висловив міністр Дмитро Кулеба в статті для Foreign Affairs, в мене немає жодних претензій. Ця позиція цілком продовжує зовнішньополітичну лінію президента Порошенка, причому в значно сприятливіших, ніж раніше, умовах (зараз Захід став набагато уважніше дослухатися до цих закликів, які лунають з України безперервно від 2014 року).
Просто нема чого додати.
З цього випливає реальна політична програма сьогоднішнього Зеленського в усій її парадоксальності: прозахідний курс, жорстка публічна позиція щодо Росії (з поправкою на можливу гру Кулеби-Єрмака в "доброго та злого слідчого"), але розбудова безроздільної авторитарної влади особисто Зеленського (і тих, хто правитиме країною його руками) всередині країни.
Або зовсім коротко: прозахідний курс у зовнішній політиці, антизахідний курс у внутрішній політиці.
Можна було б назвати цей текст "Зеленський як дзеркало української демократії". Але українська демократія ще може змінитися. А Зеленський – вже ні.
