Що таке анорексія і як її вчасно розпізнати

Лікування захворювання надзвичайно складне

Днями у світі відзначали День боротьби з анорексією. А ввечері у мене була консультація пацієнтки онлайн, молодої дівчини, і ніби за збігом обставин, це була людина, яка пережила анорексію. З її люб'язної згоди я розповім нижче її історію. Ім'я пацієнтки справжнє.

Коли мова заходить про дієтолога, то багато хто уявляє, що це лікар, який допомагає схуднути. Справді, пацієнтів, які хочуть позбавитися зайвої ваги — більшість. Проте є і чимало людей, для яких є справжньою проблемою набрати вагу, а є і такі, які знаходяться на виснаженні — це люди з анорексією.

Що таке анорексія?

Анорексія, або синдром Барбі — це захворювання, основним проявом якого є негативне ставлення людини до їжі та до ваги власного тіла. Людина з анорексією постійно зменшує порції, прогресивно втрачає вагу, і це може тривати до повного виснаження та смерті.

Це явище не нове: вперше анорексія була описана уже в 1874 році. Хвороба характерна для дівчат в підлітковому віці, але може виникнути і в чоловіків, причому навіть в 30-річному віці.

Мода на тонесеньких моделей в 1960-х роках принесла і свої негативні плоди — відтоді багатьма молодими дівчатами це сприймається, як еталон краси.

Вирішальна причина анорексії невідома, проте нерідко коріння йдуть із сім'ї, коли акцентується увага на зовнішності, вибірково-прискіпливому ставленні до їжі, виборі низькокалорійних продуктів.

Історія Ніни.

Моя пацієнтка з дитинства росла з татом, а тато і вся його родина — люди з надлишковою вагою. З дитинства тато весь час повторював дочці: "Виростеш — теж будеш жирною". Страх стати "жирною" був таким сильним, що вона собі говорила: "Я краще помру, але ніколи не наберу вагу".

Ніхто не помітив, як дівчинка місяцями переважно їла вдень лише кавун, яблуко і пів морквини. В дівчини пропали місячні, але татові вона соромилася про це сказати. Вона часто застуджувалася та хворіла, і, за її словами, була, як ходячий скелет.

Одного дня тато повів її до лікаря в поліклініку і лікарка сказала їй: "Ти скоро помреш, якщо не почнеш їсти".

Бажання жити стало таким сильним, що Ніна через силу їла звичайну їжу, бо за довгий час відвикла. Цій дівчині пощастило. Але багатьох дівчат із запущеною анорексією врятувати дуже складно.

Якою б не була причина, при анорексії результатом є помітне уникання їжі.

Ознаки анорексії:

- Розвиток захворювання переважно до 25-річного віку.

- Маса тіла таких дівчат на 15−20−25% нижче норми.

- Сильно деформоване бачення свого тіла, яке вони схильні вважати товстим. Небажання їсти сильніше за голод, попередження та погрози. Для багатьох із них, якщо не видно через шкіру гребені клубових кісток, значить, почалося ожиріння. Будь-які округлості здаються загрозливими.

- Відсутність інших захворювань, які можуть бути причиною анорексії.

- Багато хто з оточуючих людей з нормальною масою тіла їм здається товстим.

- Вони схильні до перфекціонізму.

- Вони часто бувають "взірцевими" дітьми, слухняними і свідомими, часто інтровертовані та замкнені.

- Одні виключають вуглеводи та інші продукти, які можуть підвищити масу тіла, інші регулюють масу тіла за рахунок послаблюючих засобів та психогенного блювання.

Як виявити недостаток харчування?

Найпростіший метод — це визначення ідеальної маси тіла (ІМТ) за допомогою формули Бругша:

ІМТ (кг) = Р-100 (при зрості 155−165 см)

ІМТ (кг) = Р-105 (при зрості 165−175 см)

ІМТ (кг) = Р-110 (при зрості вище 175 см)

Р — зріст у сантиметрах.

Для оцінки ступеню відповідності маси тіла та його зросту прийнято користуватися ІМТ (індексом маси тіла) або індексом Кетле, розраховується за формулою:

ІМТ (кг/м2) = МТ фактична (кг) / Р2 (м2).

Стан харчування в залежності від ІМТ (в кг/м2)

Норма: 19,5 — 22,9

Понижене харчування: 18,5 — 19,4

Гіпотрофія І ст: 17,0 — 18,4

Гіпотрофія ІІ ст: 15,0 — 16,9

Гіпотрофія ІІІ ст: менше 15,0

Лікування анорексії надзвичайно складне і обов'язково вимагає участі психолога (дитячого психолога), психіатра та дієтолога. Крім того, є часті рецидиви, тому контроль психолога має бути тривалим. Самотужки дуже складно вирішити цю проблему.

Що можна порадити?

Пам'ятати, що профілактика ефективніша, ніж лікування. Повага до власного тіла, навички здорового та активного способу життя, харчування, має бути нормою для всіх членів родини. І найголовніше: прививайте своїм дітям (і собі також) любов до життя.

Для тіла достатньо бути здоровим і не обов'язково бути худим, прозорим та "модельним". Любов до життя врятувала у вирішальну мить мою пацієнтку Ніну.

Оригінал