Будапешт допомагає Москві нищити український транзит газу

Треба змусити Газпром грати на газовому ринку за європейськими правилами

1 жовтня російський Газпром припинив транспортування газу в Угорщину через Україну. Заявки на транзит не надійшли, попри укладений контракт на весь газовий рік — з 1 жовтня 2021-го до 30 вересня 2022 року.

Нафтогаз підготує звернення в арбітраж відповідно до угоди 2019 року. Але не одразу. Будуть консультації сторін. Питання ж не тільки у Газпромі. Без сприяння угорської сторони росіяни нічого б не домоглися. Тема не зникне швидко з порядку денного.

Наші відносини з Угорщиною і раніше не були добрими. Вона блокувала рух України до НАТО. Робити з Будапешта невинну жертву російських підступів не варто. Режим Віктора Орбана в енергетичному сенсі — те саме, що режим Олександра Лукашенка в Білорусі. Він тотально залежний від поставок російської нафти і газу. Будучи країною-членом ЄС і НАТО, Угорщина в енергетичній сфері максимально іде назустріч всім забаганкам Кремля.

Будапешт порушив деякі багатосторонні договори. Зокрема Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Остерігається санкцій чи штрафів з боку Брюсселя. Тим більше режим Орбана давно на гачку в керівництва Євросоюзу. Йому загрожує припинення фінансування низки позицій. Цей прецедент, особливо на тлі деструктивної політики Газпрому на європейському ринку, може стати доброю нагодою для Брюсселю поквитатися з Будапештом за сукупність його діянь.

4,5 мільярди кубів транзиту — це не ті обсяги, що обернуться для нас економічною катастрофою. Питання не тільки в розмірі заподіяної шкоди. Вона, безперечно, є — у вигляді недоотриманих коштів за транзит. Газпром відповідно до принципу "транспортуй чи плати" сплачуватиме за це. Шкода є і для українських, і для угорських компаній, що займалися продажем газу в Україні через реверсну схему. Угорщина була другою після Польщі, хто активно і ефективно використовував цю бізнес-можливість.

Для нас шкода полягає в тому, що в цей критичний момент Будапешт допомагає Москві нищити український транзит. Газпром системно "осушує" європейський газовий ринок, починаючи з травня цього року, якраз шляхом зменшення транзиту через ГТС України. Зараз він зменшив транзит до технічно критичного рівня. Якби Газпрому вдалося 1 жовтня запустити першу гілку "Північного потоку-2" і одночасно в обхід України запустити через "Турецький потік" частину постачань до Угорщини, то через нашу ГТС ішов би мізерний об'єм, що технічно не забезпечував би функціональність газотранспортної системи. І Газпром мав би підстави звинуватити Україну в порушенні договору 2019 року і достроково його розірвати. Це була б конкретна економічна шкода у вигляді недоотримання платежів за транзитні послуги, що мали бути за договором 2019 року. Ось такий був задум Газпрому.

Україна адекватно відповідає РФ на корпоративному рівні. Виграли Стокгольмський арбітраж. У 2019-му ввели американські санкції проти "Північного потоку-2". Це заслуга корпоративної дипломатії. Зараз теж треба використовувати правові механізми.

Україна попереджала, що домінування Газпрому на ринку ЄС дорого коштуватиме самому Європейському Союзу. Треба докласти спільних зусиль. 12 жовтня у Києві буде саміт "Україна-ЄС". Треба змусити Газпром грати на європейському та українському ринках за правилами енергетичного законодавства ЄС. Ми — частина європейського енергетичного простору. Той варіант, який Газпром нав'язує європейській стороні — мовляв, зніміть обмеження, і ми запустимо "Північний потік-2", а також на повну потужність запрацює "Північний потік-1", обмежений у використанні через позицію Польщі. Але так порушується один з фундаментальних європейських принципів — недискримінації. Адже традиційний маршрут через Україну і Словаччину саме дискримінували. Ніщо не заважає Росії використовувати цей маршрут для задоволення європейських потреб. Як і маршрут "Ямал-Європа" через територію Польщі, який так само працює лише на 1/3 потужностей, бо Газпром мінімізував його використання. Це суперечить європейському енергетичному законодавству. Європейська комісія дуже повільно діє. Вона ще тільки в стадії осмислення того, що відбувається на енергетичних ринках.

Механізми примусу Росії до припинення газової агресії є. Головне — щоб вистачило політичної волі в Брюсселя.

Записано в коментарі для Gazeta.ua