Поразка Америки в Афганістані може дорого обійтися її суперникам

Світ завмер, чекаючи куди тепер поверне єдина наддержава

США завершили свій відхід з Афганістану, який вже прозвали американським Дюнкерком. Двадцятирічна війна закінчена. Америці ще доведеться болісно приходити до тями після шоку, болю, відчаю і дезорієнтації хаотичної евакуації з Кабула.

Світ завмер, чекаючи куди тепер поверне єдина наддержава. Як би кому не хотілося, Америка продовжує визначати світовий вектор, а решта гравців змушені пристосовуватися до неї, обурюючись або огризаючись.

Тим часом Америка опинилася перед грандіозними викликами. По-перше, потрібно впоратися з поразкою, що паралізує державу, яка звикла демонструвати непереможність. По-друге, потрібно повернути втрачену довіру союзників і тих, хто намагається знайти укриття під американською "парасолькою". По-третє, необхідно вирішити, як відтворювати себе: через ізоляцію від світу або через залучення у світові справи. Америка перенапружилися і їй необхідно зайнятися собою. Але справа в тому, що збереження внутрішньої впевненості великої нації можливе лише через її потужну присутність на світовій сцені.

Драма виходу з Афганістану, яка в очах світової спільноти стала приниженням Америки, змушує її думати про способи компенсації та відповіді на "удар по нирках". Інакше не можна: держава з місіонерською легітимацією, пропустивши ляпас і дозволивши світу твердити про її провали, перестає бути державою. У підсумку йде тріщинами державна конструкція, яка спирається на світове лідерство і роль еталона для наслідування.

Держава-місіонер потребує безумовного підтвердження сили і політичної волі. Скажімо, допомога США Африці в боротьбі з пандемією або інші аналогічні жести навряд чи допоможуть відновити американське лідерство і непохитність.

Значить, доведеться оголошувати новий антитерористичний похід. Президент Джо Байден вже прийняв рішення про ракетні удари по терористах без схвалення Білого дому.

Про неминучість продовження війни з тероризмом говорить вашингтонський істеблішмент. Леон Панетта, директор ЦРУ і міністр оборони за адміністрації Обами: "Наша робота в Афганістані не завершена. Ми будемо змушені повернутися і знищити Ісламську державу". Конгресмен Том Малиновський: "Американські війська пішли з Афганістану, але додому не повернулися — вони передислокувалися на інші бази в регіоні. Вони залишаються здійснювати місію боротьби з тероризмом".

Варто згадати, що після відходу американських військ ісламські терористи захопили Ірак. Три роки по тому Обама був змушений їх повертати в Ірак.

Словом, афганська сага ще далеко не завершена. Йдеться, звичайно, про новий формат війни, яку можна вести дистанційним способом за допомогою безпілотників і операцій спецслужб. Як пише західна преса, ще недавно передбачалося, що ЦРУ переорієнтується з контртерористичної місії на діяльність проти Росії і Китаю. Але тепер американська розвідспільнота "повертається до роботи з протидії загрозам з Афганістану". Причому мова не йде про просування демократії, а про реакцію на загрозу можливого нападу на США і їх союзників.

Тим часом новий похід проти тероризму підриває траєкторію, яку Байден нещодавно запропонував Америці і всьому Заходу. Суть цієї траєкторії — в боротьбі ліберальної демократії зі світовим авторитаризмом під лідерством США. Зрозуміло, що така боротьба виводить на перший план ідеологію і повертає світ, нехай частково, до ситуації холодної війни. Зрозуміло, що Росії в цьому зіткненні відводиться роль противника, правда, не головного, а який іде слідом за Китаєм. Але Вашингтон вважає Росію ворожою країною, вважаючи, що Росія зацікавлена не в зміні ліберального порядку на свою користь (як Китай), а в його руйнуванні.

Але якщо США повернуться до війни з терором, Росія стає більше союзником, ніж противником. Якщо тільки Кремль не зробить того, чим завжди займався із захватом: не дасть Америці приводу зміцнити свій антиросійський консенсус. У західній пресі знову обговорюється питання: чи погодиться Путін на створення американських військових баз у Центральній Азії? Втім, у Вашингтона з'явиться основа і для співпраці з Пекіном — своїм головним опонентом.

Америка не раз змінювала модель самоствердження — від самоізоляції до активного залучення у світові справи. Америка переходила від конфронтації зі світовим комунізмом і холодної війни — до світової гегемонії після розпаду СРСР і глобалізації; від неї до світової війни з тероризмом після 11 вересня 2001 року. Остання модель себе вичерпала і Байден запропонував новий цикл самоствердження США через повернення до цінностей демократії і стримування авторитаризму з глобальними амбіціями.

Але, мабуть, невчасно: Афганістан змушує Америку знову заводити машину боротьби з ісламським тероризмом. Так, Америка перенапружилися. Але не тільки загроза тероризму, а й прагнення розплатитися за поразку змушують Америку затриматися на світовій арені. Піти після провалу місії — значить підрубити не тільки себе, але й весь західний світ: в Афганістані ми побачили безпорадність Європи, якщо вона залишається без прикриття США.

Америка розмірковує, зализує рани і концентрується. Від того, який шлях обере американський лайнер — відхід у себе, війну з тероризмом чи боротьбу з авторитаризмом — залежить поле маневру для Росії. Кремлю доведеться вибирати свою відповідь на американський курс і свій спосіб самоствердження: підвищення градуса агресивності, готовність до союзництва із Заходом, відхід у свою раковину. Не варто, однак, нинішню драму Америки і її пошук відповіді на запитання "По кому б'є дзвін?" злорадно розглядати як доказ занепаду цієї нації.

Варто нагадати тим, хто готується до американського заходу: кожна поразка Америки пробуджувала в цій нації прагнення до відродження і концентрації міці; кожне приниження викликало готовність до брутальної відплати. Поразка цієї наддержави може дорого обійтися її суперникам і противникам.

Оригінал