Є війни, які не можна виграти

Афганська драма Америки аж ніяк не несподіванка. Великі нації не раз проходили через приниження військовою поразкою - США в Кореї і у В'єтнамі, Франція в Алжирі, СРСР в Афганістані. Щоразу поразка ставала шоком, який стрясав основи держав, що потерпіли провал. Не забудемо, що афганська епопея СРСР прискорила падіння радянської держави.

Історія повторюється. Як і за часів В'єтнаму Америка давно хотіла піти з Афганістану, але "з честю" (як сподівався президент Ніксон) і без принизливої ​​капітуляції. Вийшло по-іншому. Америка шукала домовленостей з талібами, як колись з В'єтконгом. Але противнику потрібен був не компроміс, а перемога і ляпас американцям. В Афганістані США не вдалося поєднати військову перемогу з демократизацією - як не вдалося і у В'єтнамі.

Афганська драма продемонструвала те, що свого часу Кіссінджер при осмисленні "В'єтнамського синдрому" назвав "перенапруженням" Америки. Крім того, "американські моральні переконання вступили в протиріччя з її можливостями", - говорив Кіссінджер. Трагічні події в Кабулі, що послідували за відходом західної коаліції, підтвердили аксіому: немає елегантного способу завершити програну війну.

Як і в 1970 роки в Індокитаї сьогодні Америка зазнає поразки в момент втрати драйву. У 1970-х Захід проходив через кризу капіталізму і демократії. Сьогодні Захід переживає чергову системну кризу. Афганський провал стає ударом по спільноті ліберальних демократій - і не тільки по США - в момент, коли їм потрібна єдність і сила для боротьби з пандемією і кліматичних шоком.

Зрозуміло, що Байдену тепер доведеться тяжко відновлювати роль Америки і західну єдність. США належить знову болісно переосмислювати баланс сили і можливостей, переглядати свій ідеалізм і віру в місіонерство. Звичайно, афганська втеча провокуватиме агресивність американських опонентів і їх бажання смикнути Америку за хвіст.

Національна травма, яку викликав Афганістан, потребуватиме років для подолання. Так, "В'єтнамський синдром" пронизав американське мислення, політику і культуру на десятиліття. Американці ще довго запитуватимуть у себе в ім'я чого гинули їхні солдати в Афганістані. "Афганський синдром" Америки попереду і ми не знаємо, у що виллється її біль поразки і прагнення з цим болем впоратися.

Але не будемо ховати Америку з її ідеалізмом і прагненням проєктувати силу. Поразка може бути потужнішим фактором оновлення та скидання старого вантажу, ніж перемога. Поразка у В'єтнамі прискорила в США трансформацію і економіки, і самого суспільства, повернувши його до егалітаризму і акценту на права і свободи. Геополітичне приниження змусило Америку шукати нові способи піднесення. Саме боротьба з "В'єтнамським синдромом" стала лейтмотивом президентської кампанії Рейгана, який повернув Америці її гегемонію, авторитет серед союзників і її віру в свою міць. Саме президент Рейган змусив СРСР зруйнувати Берлінську стіну, тим самим почавши процес розпаду світової системи соціалізму. Саме Рейган своїми "зоряними війнами" підштовхнув СРСР до прірви.

Америка не вперше демонструє вміння помилятися і нездатність порівнювати ідеалізм з реальністю. Але Америка не один раз демонструвала своє вміння концентруватися і підніматися після поразки і дезорієнтації. Не виключено, що провал афганської місії був Америці необхідний для пошуку нового шляху.

Байдену доводиться віддуватися за попередніх чотирьох президентів, які не змогли впоратися з країною-могильником імперій. Але ті пріоритети, які вибрав Байден, говорять про те, як Америка буде шукати своє відродження - через внутрішню перебудову, через створення нової інфраструктури майбутнього, орієнтованої на добробут людини і зелену революцію. "Пакет" Байдена на $3,5 трлн на боротьбу з бідністю і захист навколишнього середовища і $1 трлн на модернізацію інфраструктури - найамбітніший в історії план трансформації. Якщо Америці вдасться його здійснити, це буде нова країна.

Поки ми розмірковуємо, хто заповнить світовий вакуум, який залишає Америка, (і хіба хто може його заповнити?), американці оновлюватимуть свою систему.

Звичайно, влада талібів повертає до порядку денного загрозу світового тероризму. Тут неминуче співробітництво Заходу з Росією і Китаєм. Можливо, Талібан пом'якшить ідеологічну конфронтацію між суперниками. Талібан зіграє і іншу роль, змусивши Захід задуматися про те, як просувати свої цінності - щоб уникнути принизливих провалів.

Захід став іншим після В'єтнаму. Захід стане іншим після Афганістану. До цього Росії потрібно готуватися. А той факт, що поразка США створює зону нестабільності поблизу російського кордону і незрозуміло, що з цим робити, говорить про те, що поразка Америки - не обов'язково благо для Росії.

Замість того, щоб зловтішатися і насолоджуватися американським провалом, нам краще засвоїти його уроки для Росії, яка так і не зробила висновків зі своєї афганської поразки: не можна залучатися до авантюри, не маючи уявлення про її наслідки і про те, як з неї виходити; є війни, які не можна виграти.

Оригінал