Чи зустрічали ви застереження, що диня – "смертельно небезпечна"?

Організм людини за величезний період еволюції пристосувався до вживання змішаної їжі

Живіше всіх живих, як думаєте, що? Міфи! Особливо міфи у харчуванні. Про їжу та дієти не говорять хіба праски та пилососи.

А коли щось повторюють дуже часто на телебаченні, пишуть газети та журнали, в певний момент якась думка стає загальноприйнятою і відключається критичне мислення.

Мабуть кожен із вас хоча б раз зустрічав застереження, що диню потрібно їсти окремо, що її не можна ні з чим поєднувати, інакше вона у шлунку гнитиме, не перетравиться, але в будь-якому разі, це небезпечно і ми можемо навіть померти.

Коли ж задатися метою і почати шукати хоч якісь серйозні наукові дані, скільки людей померли від змішування дині з іншими продуктами, їх не виявиться.

"Ноги" у цього та багатьох інших міфів ростуть з популярного колись напрямку про роздільне харчування. Започаткував його натуропат Герберт Шелтон, який не був ні лікарем, ні науковцем, але склав таблицю несумісності продуктів, з якою потрібно начебто звірятися перед тим, як щось поїсти.

Від дині в тій таблиці відвернулися всі продукти.

Така собі диня-вигнанець.

Правда, про цю таблицю нічого не чули французи, італійці, іспанці і продовжують, як ні в чому не бувало, їсти диню з прошуто, сиром і з усім підряд. Не розуміють, на яку смертельну небезпеку наражаються. Я навіть скажу більше: під час конференції з довголіття у Лос-Анджелесі в 2018 році в якості здорових снеків подавалися горіхи, диня, кавун, темний шоколад і кава.

Насправді організм людини - це прекрасна і дуже складна система, яка за величезний період еволюції пристосувалася до вживання змішаної їжі.

Процес травлення починається вже в роті, там розщеплюються молекули вуглеводів, продовжується у шлунку - там молекули білків розщеплюються до амінокислот, а потім вся ця ріденька кашка зі шлунку маленькими порціями потрапляє у 12-палу кишку, і там вже сумішшю ферментів та жовчі білки, жири та вуглеводи повністю розщеплюються і просуваються у тонкий кишечник, де всмоктуються, і потрапляють в кров, а з неї - на основну "фабрику" - печінку.

Якщо подивитися, з чого складається диня, то в ній є багато води (до 90%), розчинних вуглеводів - глюкози, фруктози та сахарози (складають 90% сухого залишку), вітаміни (С, К, фолати), багато калію, трошки магнію, фосфору, а також органічні кислоти (яблучну, лимонну та інші), сліди жирів та амінокислот. Ці цифри лише приблизні і залежать від багатьох факторів - сорту, клімату, присутності сонця і навіть розподілу в плоді - ми знаємо, що серединка найсолодша, а до самої шкірки не обгризаємо.

Коли ми це зрозуміємо, нам буде важко стати жертвою чергового міфу, навіть якщо його повторюють "зірки" телебачення та інстаграму.

Тим, хто висуне останній аргумент - різну активність ферментів та різну кислотність, нагадаю, що потрапляючи зі шлунка в 12-палу кишку, суміш нейтралізується бікарбонатом натрію, який виділяється підшлунковою залозою.

Тож підсумовуючи: диня - це природний десерт, солодощі, тому їсти її бажано, як вишукані солодощі - трошки і смакуючи.

Диню можна додавати в смузі, змішувати з кисломолочним сиром, блакитним, моцарелою, оздоблювати запечену рибу, овочеві салати, каші. І всюди вона буде доречна.

Оригінал